Прикраси з курганного некрополю Глинського археологічного комплексу

В експозиції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського представлені речі з курганного некрополю Глинського археологічного комплексу, дослідженого у 1997 – 1998 рр. Більською археологічною експедицією Центру охорони та досліджень пам’яток археології управління культури Полтавської облдержадміністрації під керівництвом О. Б. Супруненка. Ці артефакти знайдені за розкопок кургану № 2/1998 р. у складі І групи насипів, в центральній частині некрополя. У кургані було виявлене поховання дівчинки віком 15-17 років. Поховану супроводжував досить багатий інвентар, що свідчив про її належність до заможних прошарків населення городища. Він складався: з двох пар дротяних перснеподібних кілець (вони кріпилися на зачіску по два з кожного боку в області скронь, за допомогою вузького ремінця). Аналогічні скроневі кільця належать до досить поширених зразків жіночих прикрас загальноруського типу, вживаних на території Давньоруської держави з початку другої половини Х ст.; мініатюрного двонамистового скроневого кільця-підвіски, що складалося з овального кільця з нанизаними на неї двома золотоскляними намистинами; з тонкодротяної двоспіральної підвіски, доповненої у верхній частині кільцевою обоймочкою для підвішування. Ймовірно, підвіска використовувалася як головна прикраса вінця, вміщена в уборі по центру. Відома лише поодинока знахідка такої підвіски Х–ХІ ст. з комплексу пам’яток Ратського городища, що додає шансів унікальності глинській знахідці.

Всі ці ювелірні вироби свого часу прикрашали шкіряний вінець або якийсь інший головний убір дівчини. Також було знайдено розсип двох низок намиста – діжкоподібного золотоскляного, в кількості 82 од., та сердолікового, складеного з 14 намистин. Перше – це намистини різних розмірів, виготовлялися шляхом заливки двома шарами рідкого скла тонкого листочка золотої фольги, зігнутого рурочкою. Намисто отримало широке розповсюдження на території Русі ще до початку ХІІ ст., а його індивідуальне виробництво існувало вже у Х ст., серійне – з другої половини ХІ ст. Набір складається з намистин із прозорого, зрідка –з фіолетовим відтінком, скла. Золотоскляне намисто належить до найпоширенішої категорії інвентаря поховальних комплексів давньоруського населення Х-ХІІ ст. Знахідки його неодноразово траплялися в некрополях межиріччя Ворскли і Сули. Сердолікове намисто складається з намистин різної форми: 5-ти кулястої форми; двох призматичної десятигранної; п’яти намистин біпірамідальної форми, 14-гранних; одної монетоподібної; однієї намистини циліндричної діжкоподібної видовженої форми, з відшліфованою поверхнею, на яку гравіюванням нанесено візерунок, заповнений білою пастою: між двома поперечними лініями почергово розташовані колонки із напівовалів, з’єднаних між собою прямими лініями і стилізоване зображення хреста у вигляді крапок по центру та трикутників на кінцях. Поверхня намистин дуже потерта. Сердолікове намисто належить до числа датуючих речей у складі комплексів курганних поховань Середнього Подніпров’я Х- ХІ ст. Воно також часто виступало своєрідним еквівалентом грошей.

Цей яскравий поховальний комплекс належить до пізньороменських старожитностей і представлений вашій увазі в залі № 8 відділу археології Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.

Реконструкція головного убору з прикрасами дівчинки-сіверянки. Рис. Т. М. Золотницької.

20 08 03 siveryanka