До Дня визволення України від нацистських окупантів. Був такий полк (Зведений полк Полтавського тракторного училища)

Історія створення Полтавського тракторного училища бере початок із літа 1936 р., коли в м. Сизрань (Росія) була сформована школа військових автомобільних техніків. 15 березня 1937 р. її було реорганізовано у Військове автомобільне училище. 24 березня 1938 р. училище переводять до міста Полтави, де з 3 грудня 1939 р. воно отримує назву Полтавське військове автомобільне училище, а з грудня 1940 р. – Полтавське тракторне училище (ПТУ).

На світанку 1941 р. в долю людей, як вихор, увірвалася війна. Ворог стрімко просувався вглиб нашої країни. На окремих ділянках фронту він прорвався до Дніпра. На початку серпня 1941 р. при Полтавському тракторному училищі із його складу і частин гарнізону був створений Зведений полк. Його командування і штаб були укомплектовані за рахунок командного і викладацького складу тракторного училища.

До нового з’єднання увійшли дві роти курсантів, а також курсанти окремого запасного тракторного батальйону. В основному це були бригадири і механізатори тракторних бригад, працівники машино-тракторних станцій (МТС), колгоспів та радгоспів Полтавщини.

5 серпня 1941 р. було закінчене формування полку, а вже 6 серпня озброєний підрозділ прибув на станцію Кобеляки, щоб звідти зробити 50-ти кілометровий перехід до c. Кишеньки Правобережної. 7 серпня Зведений полк ПТУ зайняв оборону на лівому березі Дніпра від с. Келеберди до с. Орлика, довжиною 60 км.

Два тижні бійці утримували зайняту ділянку фронту, відбиваючи спробу фашистів нанести раптові удари по переправі через Дніпро. В районі с. Мішурін Ріг курсанти спалили кілька бронемашин, захопили штандарт німецького полку. Воїнам допомагали мешканці навколишніх сіл, а також кораблі Дніпровської військової флотилії.

19 серпня, коли підійшли резерви, полк було перекинуто під Кременчук, а згодом під Дніпропетровськ (нині м. Дніпро). Справжнє бойове хрещення підрозділ отримав під Кременчуком і Крюковим. У цей час склалася критична ситуація поблизу Дніпропетровська: 23 вересня 1941 р. ворог захопив місто. Зведений полк зайняв оборону в районі радгоспу «Нижньодніпровськ». Гітлерівці вели сильний кулеметний і мінометний вогонь. Завдання полку – вибити ворога і захопити Нижньодніпровськ – допомогли виконати курсанти Дніпропетровського артучилища. Вони атакували настільки стрімко, що фашисти розгубилися і почали відступати. Не вистачало зброї та боєприпасів, і бійці почали добувати все це у самих німців. Багатьох курсантів полягло тієї ночі на полі бою.

Наступ ворога наростав. Фашисти вводили в бій на Нижньодніпровському плацдармі нові танкові і піхотні частини. При підтримці артилерії і авіації вони призупинили наступ курсантів, які просувалися до Дніпра. На вулицях Нижньодніпровська точилися кровопролитні бої.

Вранці 29 серпня 1941 р. ворог відкрив шквальний вогонь. Місцями фашисти впритул підібралися до окопів полтавців. Але наші бійці чинили такий опір, що німці під прикриттям вогню артилерії, почали відступати. В цьому бою полк поніс великі втрати. Залишилося в живих близько половини особового складу.

Стояли спекотні дні. Бійців мучила спрага, ситуація ставала все більш критичною. Курсанти намагалися вирити окопи, однак піщаний ґрунт дозволяв облаштовувати лише стрілецькі поглиблення.

30 – 31 серпня Зведеному полку довелося витримати бої на околиці міста проти нових сил ворога. Тільки в ніч на 1 вересня, коли на допомогу прийшла 256-а стрілецька дивізія із Запоріжжя, Зведений полк ПТУ відійшов до радгоспу «Нижньодніпровський» на відпочинок. Однак перепочити не вдалося – німці прорвали оборону. Курсантам знову довелося вступити в бій. Й при підтримці артилерії і танків вони примусили фашистів відступити.

Учасник боїв, старший сержант М.С.Косоруков у ті дні вів щоденник, в якому записав: «Самим важким був бій 3 вересня. Німці підтягнули свої резерви і пішли в наступ. Більше години вони бомбардували з повітря позиції полтавців, над якими нависли хмари пилу і піску. Засипались окопи, траншеї, багато курсантів були заживо поховані в нижньодніпровських пісках. Доводилося, аби врятувати, відкопувати один одного. Пісок забивав затвори кулеметів, самозарядних гвинтівок. Іншої зброї не було. І коли пил і дим уляглися, бійці побачили ланцюг фашистів, що рухався. Ворог перекинув сюди механізовану дивізію «Вікінг», яка повела психічну атаку. П’яні фашистські головорізи йшли … під прикриттям танків».

В ніч на 4 вересня полк передав позиції підрозділам щойно прибулої 169-ї стрілецької дивізії, а сам знову був виведений до радгоспу «Нижньодніпровський». Опісля запеклих боїв залишилося дуже мало курсантів. Батальйони об’єднали у роти, а роти у взводи. Але відпочити знову ж таки не довелося. На світанку 4 вересня ворог наніс сильний удар по стрілецькій дивізії. На межі фізичних можливостей бійці неодноразово кидалися в атаку, їх підтримували артилерія і бронепоїзд. Проте сили були нерівні.

Курсант Л.А. Цегельников згадував: «Тут захищалася 198-а піхотна дивізія ворога. Пробити її оборону не було сили. Наступальні можливості полку були вичерпані. В строю залишилося близько ста активних багнетів.

14 вересня полк вивели з бою і залишили в Новомосковську на відпочинок. Туди не долітали снаряди, але німецька авіація і тут його жорстоко відбомбила. 15 вересня полк прибув до Полтави. На підступах до міста йшли бої. Загін курсантів перекинули в с. Мачухи для затримки ворога. Після запеклих боїв полк знову поніс значні втрати».

Протягом 2-16 вересня 1941 р. в оборонних боях підрозділ втратив близько 1500 своїх товаришів. 16 вересня його розформували. Солдатів перевели до військових частин діючої армії, а курсанти і викладачі повинні були повернутися в училище, яке в цей час було евакуйоване на Кавказ, до П’ятигорська , для продовження навчання.

Курсанти Зведеного полку Полтавського тракторного училища гідно виконали свій обов’язок перед Вітчизною, але свій героїчний шлях у боротьбі з ворогом вони продовжували і на інших фронтах Другої світової війни.

20 10 28 polk01

20 10 28 polk01

20 10 28 polk01