Знахідка з Біївців

Експозиція відділу археології Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського поповнилася новими надходженнями, зокрема, привіскою-сокиркою з Біївців Лубенського району, знайденою під час розвідкових обстежень Полтавською експедицією ДП НДЦ «ОАСУ» Інституту археології НАН України. Це виріб порівняно великого розміру, змодельований під бойову давньоруську сокиру з відтягнутим донизу розширеним лезом, з невеликим округлим уступом збоку, напівкруглим вирізом в основі та подовженим вирізним обухом з мисоподібними виступами і двома парами коротких щекавиць, круглим отвором підруків’я. Бічні площини амулету багато декоровані.

На боках провушини нанесений циркульний візерунок із трьох, розміщених трикутником концентричних маленьких кілець із крапочкою в центрі. Лезо відділене від обуха двома поперечними пружками із заглибинами між ними. Грань лицьового боку обрамлює спадаючий униз заглиблений візерунок у вигляді двох смуг стилізованої плетінк. Сталь передана у вигляді видовжених крапок - псевдозерні, і завершена знизу «бахромою» з опущених основами донизу десяти рівнобедрених трикутників подібно обплетення чи дзвіночків на чохлі. Це пасмо орнаменту повторює контури леза. В середині зображення ще раз оточене крапковими заглибинами на зразок пуансонних цяточок. Бічний округлий виступ і край леза позначений циркульними кружечками. Посередині міститься маленький круглий наскрізний отвір, імітуючий дірочку для кріплення чохла на лезі бойової сокири.

Зворотна грань сокирки декорована не менш вишукано. Бічні контури стилізованої плетінки замінені подвійними заглибленими лініями. У вершинах восьми трикутників зигзагу замість крапок вміщені циркульні з крапкою заглибини. Усі інші елементи зображень обох боків повторюються. Висота сокирки – 5,7 см; ширина обуха з уступами – 2,4 см; його товщина – 1,35 см; діаметр провушини –1,1 см; ширина леза – 4,2 см; товщина леза – 0,08 см; діаметр отвору посередині – 0,18 см.

Подібні прикраси – свідчення проявів двовір’я і пережитків язичництва. Знахідка датується початком – серединою ХІ ст. Ці предмети вважаються магічним зображенням зброї слов’янського бога Перуна, пошанованого в ті часи. У них вбачають амулети – обереги, пов’язані з військовим середовищем та притаманними лише цій верстві суспільства віруваннями й обрядами. Існує точка зору, що такі амулети носили посвячені у воїни діти дружинників та дружинницька молодь.

Сокирки мали розповсюдження як на території Русі, так і у Прибалтиці та країнах Півночної Європи. Відомі кілька значно менших і майже неорнаментованих підвісок з території історичної Полтавщини – узбережжя Дніпра у Ліпляві, околиць Яблуневого та Лубен у Посуллі, посаду на Інститутській горі у Полтаві в Поворсклі.

Привіска з околиць Біївців на сьогодні є найбільшою і найбагатше декорованою з усіх, виявлених у Подніпров’ї і на просторах Південної Русі.

20 10 31 biivci01

20 10 31 biivci01