Чітки та вервиці – супутники молитви (про нові надходження до фондової колекції)

Виставка «Капелани – духовний щит України» стала джерелом поповнення фондової колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського новими експонатами. Серед них − вервиці для молитви. Це – шнури, замкнуті в кільце, на яких нав'язані вузлики та нанизані намистини (зерна), що використовуються для рахунку прочитаних молитов, збереження уваги й концентрації, задавання ритму тощо.

У XV– XVII ст. в Київській митрополії розрізняли чітки та вервицю, хоча тепер дехто змішує поняття. Чітки (множина від дав.-рус. чьтъка, від чьсти – «читати», «лічити», «рахувати») – це 150 (або 33) вузликів для відчитки псалтиря чи Ісусової молитви без розподілу, а вервиця — це вузлики, розділені по десятках.

У християнстві використання чіток відоме з II століття. На Сході, у Сирії, християни побудували перші монастирі, почали молитися там, нанизуючи сушені зернята ягід на шнурочки. В період середньовіччя Латинська церква перейняла чітки від Східної церкви. На давніх образах бачимо перших руських ченців у Києві – святих Антонія й Феодосія Печерських – з чітками в руках.

Давньоруський «Номоканон» (Звід законів духовної та світської влади) з XI ст. приписує у 87-му правилі: «Вервиця хай має 103 вузли. На всякому вузлі хай мовить чернець приписану молитву». Коли хто вступає в чернечий стан, одержує вервицю зі словами: «Брате, прийми духовний меч, слово Боже…». Отже, вервиця — це духовний меч ченця, яким він має поборювати всі спокуси. Носять їх і православні єпископи. Православні чотки, зазвичай, мають 33 намистини. Існують також і більші – кратні 10-ти або 12-ти.

У старообрядців молитовна стрічка має 109 ступенів. Причому цікаво, що саме у них чітки – «ліствиця» або “лестовка”, обов’язковий атрибут не лише ченця, але й мирянина.

Традиційні католицькі вервиці мають п’ятдесят зерен, поділених на п’ять декад. Католики-францисканці використовують «семидекадний розарій» у пам’ять про сім радостей Діви Марії.

Чітки – необхідний атрибут людини, яка хоче жити в гармонії з собою і світом, піклується про свій духовний розвиток і вдосконалення у молитві. Спокійне, розмірене перебирання намистин сприяє зосередженню, знижує тривожність, знімає апатію та агресію, а також стимулює біологічно активні точки на пальцях і долоні.

Символічно вервиця являє собою драбину, котра через молитву, Богоспілкування веде нас до Неба. Незалежно від кількості зернят, вервиця завжди у формі кола – символу вічності та безперестанної християнської молитви до Творця. Також вона символізує і мученицький вінець і вінець нагороди тим, хто пізнав Бога через молитву.

На фото – вервиці капеланів Православної Церкви України та Української Греко-Католицької Церкви.

Підготував Андрій Барабаш, науковий співробітник відділу етнографії.

20 11 08 chetki01

20 11 08 chetki01