9 листопада – День Святого Преподобного Нестора Літописця

9 листопада у церковному календарі – День вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця і абсолютно невипадково цей день, починаючи з 1997 р., було обрано датою для загальноукраїнського Дня писемності та мови.

Святого Нестора вважають покровителем журналістів та істориків, автором трьох відомих творів – «Житіє Бориса і Гліба», «Житіє Феодосія Печерського», «Повість временних літ» («Повість минулих літ», «Повість швидкоплинних літ»).

Про життя Нестора мало що відомо. Народився близько 1056 р. Легенда розповідає, що, будучи 17-річним юнаком, він прийшов до обителі святого старця Феодосія Печерського, де прийняв чернечий сан. Покора, суворий піст, безперервні молитви і тяжка праця – такі чесноти відрізняли молодого ченця. І таким він залишався протягом 40 років перебування у монастирі. Головним же подвигом життя преподобного Нестора було складання «Повісті временних літ». Повна назва цієї унікальної двадцятирічної роботи − «Повість минулих літ Нестора, чорноризця Феодосієвого монастиря Печерського, звідки пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, і як Руська земля постала...». До написання було залучено надзвичайно широке коло джерел, що дозволило ченцю скласти історію Русі не тільки з точки зору історії однієї країни, але й як складову частину всесвітньої історії. Святий Нестор мав уже попередників, численних авторів хронік і записів. Він використав їхні праці для укладання свого літопису, об’єднав їх у своєму творі. Окрім письмових джерел, було залучено й усні народні перекази, і особисті спостереження самого автора, вставки з Біблії, з грецької та болгарської літератури. В основу «Повісті» покладено «Початковий ізвод», який починався історією заснування Києва трьома братами – Києм, Щеком і Хоривом. Цю оповідь Нестор доопрацював і доповнив історією слов’ян, розповів про їх походження та розселення на території сучасної Європи: «Так само й ті ж слов'яни, прийшовши, сіли по Дніпру і назвалися полянами, а інші — деревлянами, бо осіли в лісах; а другі сіли межи Прип'яттю і Двіною і назвалися дреговичами; а інші сіли на Двіні і назвалися полочанами— од річки, яка впадає в Двіну і має назву Полота; од сеї [річки] вони прозвалися полочанами. Слов'яни ж, [що] сіли довкола озера Ільменя, прозвалися своїм іменем – [словенами]; і зробили вони город, і назвали його Новгородом. А другі ж сіли на Десні, і по Сейму, і по Сулі і назвалися сіверянами».

Перед своєю смертю Нестор Літописець заповів ченцям продовжити роботу над літописом. Згодом текст літопису кілька разів переписували і доповнювали. Оригінал, написаний Нестором, до наших днів не зберігся, але він існує у вигляді списків у складі Лаврентіївського та Іпатіївського літописів.

В залі археології Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського експонується копія скульптури відомого митця М. М. Антокольського «Нестор Літописець», оригінал якого зберігається в Державному Російському музеї.

Марко́ Матві́йович Антоко́льський (1843 – 1902) − справжнє ім'я Мор́дух Матисович Антоко́льський – відомий як скульптор-реаліст, професор скульптури Петербурзької академії мистецтв. Здобув славу завдяки портретам історичних постатей. До цього жанру Антокольський звертався протягом життя, втіленню кожного образу передувало скрупульозне вивчення документів. Серед творів Антокольського – присвячені Київській Русі майоліковий горельєф «Ярослав Мудрий» (1872–1891), в основі композиції якого – відтворення фоліанту «Руської правди», та один із найвідоміших творів скульптора – «Нестор Літописець» (мармур, 1889, та бронза, 1890).

В монастирській бібліотеці було знайдено опис зовнішності автора «Повісті минулих літ». «Нестор Летописец подобием сед, брада не раздвоилась, на плечах клобук, а в правой руке перо, а в левой – четки…». Перед нами постає літописець, навічно схилений над писанням. Він творить подвиг свого життя, дарує нам історію, сам входячи в її невпинне річище.

20 11 09 nestor01

20 11 09 nestor01

20 11 09 nestor01