Огюст Роден – скульптор живого руху

Академізм французького мистецького світу 60-х років ХІХ століття досить швидко поступався місцем новітньому явищу, імпресіонізму, що ніс у собі чуттєвість і свободу. Митці тієї доби виглядали на тлі традиційних художників занадто вільними, таким, що навмисне порушують норми тодішньої суспільної моралі, а їх твори ламали усі можливі стереотипи, що складалися у мистецтві століттями. Прагнення вирватися за межі академізму підкріплювалося революційними науковими відкриттями у фізиці, хімії, біології, відкриттям фотографії, синтетичних матеріалів тощо. На цьому ґрунті французьке мистецьке середовище породило численну когорту імпресіоністів у живописі, скульптурі, музиці, літературі.

Скульптор Франсуа Огюст Рене Роден, без сумніву, посідає ключове місце у цій плеяді, адже його неповторні витвори, що поєднали у собі реалізм Відродження і новацію імпресіонізму, розкривають сутність мистецтва зламу століть.

Огюст Роден народився 12 листопада 1840 року у Парижі. Він прийшов у мистецтво не з аристократичного палацу, а з дому дрібного чиновника. Родина не належала до привілейованого класу суспільства, була не настільки заможною, щоб оплачувати навчання сина мистецтву. Тому майбутній митець вчився у безкоштовній Малій школі малювання і математики. Рисунок захопив юнака, але справжньою його пристрастю стала скульптура. Він учився без зупину: живопису   у знайомого художника, спостереженню   в Луврі, малюванню живої натури – в Королівській мануфактурі, зарисовкам по пам’яті – самостійно, скульптурі – на заняттях у Малій школі під керівництвом художника і педагога Лекок де Буабодана, який власне і розгледів талант вихованця. Огюст був вмотивованим учнем, працював багато годин щодня, відвідував бібліотеку, вивчав творчість старих майстрів – Фідій і Мікеланджело вразили юнака до глибини душі   адже прагнув вступити до Школи образотворчих мистецтв. Він вірив у себе, у те, що зможе віднайти свою достойну і нову ідею у мистецтві та зреалізувати її у скульптурі. Проте академічної освіти він так і не здобув. Тричі Роден вступав до Школи і тричі йому відмовляли, насамкінець оголосивши здобувача безталанним. Але Огюст Роден наполегливо працював, вивчав мистецтво скульптури з усіх боків і з різних щаблів. Він був підмайстром і декоратором, каменерізом і скульптором на громадських роботах, відкривав для себе митців минулого, але не копіював їх. Поет Райнер Марія Рільке написав про Родена: «Колись зрозуміють, чому цей великий художник став таким великим: тому, що він був трударем і хотів лише єдиного – цілковито, усіма своїми силами вникнути у незмінне та жорстке буття своєї майстерності. У цьому було своєрідне зречення від життя, але якраз цим терпінням він переміг; його майстерність оволоділа світом».

У 1864 році автор уперше виставив у Паризькому Салоні свій витвір ─ портрет «Людина зі зламаним носом». Отак Огюст Роден заявив про себе як зрілий скульптор зі своїм неповторним почерком вічного і живого руху природи. Надалі він працював над статуєю у повний зріст «Епоха бронзи», яку показав у Салоні 1878 року і отримав заслужене визнання ─ Срібну медаль. Не обійшлося без критики, бо створена Роденом «жива плоть» сприймалася академічними поціновувачами як надмірний натуралізм, що за точністю передачі найменшого руху м’язів створює уявлення зліпка з живого тіла. Відшукавши свій шлях у мистецтві, Роден інакше підходив до роботи з натурниками – не змушував їх завмирати у химерній ідеальній позі, а навпаки просив рухатися вільно і природно. У такий спосіб, спостерігаючи і роблячи зарисовки або маленькі статуетки, він розвивав у собі здатність бачити і розуміти безпосередній зв’язок між емоціями і рухами м’язів, стверджуючи, що не лише обличчя є дзеркалом душі, але і тіло, більш того, кожна його частина. Усі свої скульптури Роден виліплював оголеними і лише потім вирішував доповнювати їх одягом чи ні, сповідуючи біблійну тезу про тіло, котре є оболонкою духу і в досконалості своїй відкриває найглибший сенс божественного буття.

Напружено статична «Епоха бронзи» проклала шлях до наступного етапу створення скульптури у динамічному русі   людини, що йде. Наприкінці 1880 року паризька публіка побачила «Святого Іоанна Хрестителя» і «Людину, що крокує». Того ж року до митця прийшла справжня слава, його скульптури були придбані урядом Франції, а «Епоху бронзи» встановили у Люксембурзькому саду. З того часу Роден отримує державні замовлення на створення пам’ятників.

З 1880 року і до кінця життя митець працював над найбільшим урядовим проектом парадного порталу для майбутнього Музею декоративного мистецтва. Фактурні емоційні образи, створені Данте у «Божественній комедії», бентежили душу і свідомість Родена та втілювалися у багатофігурну скульптурну композицію «Ворота пекла». Витвір був справою усього його життя, перероблювався і вдосконалювався нескінченно, деякі скульптури стали окремими творами, а відливку «Воріт» у бронзі зробили вже після смерті автора. З «Воріт пекла» зійшли скульптури «Адам» і «Єва», «Вічна весна» і «Поцілунок», «Громадяни Кале» і «Мислитель».

Видатний скульптор прагнув, аби його витвори ставали доступними людям, тому він дозволяв виготовляти з них копії та встановлювати у парках, організовував продажі власних скульптурних робіт та їх фотокарток. Роден написав низку теоретичних трактатів за результатами свого творчого пошуку, забезпечивши першоджерелами майбутню мистецьку школу послідовників. Останнім, найбільш значущим прижиттєвим проектом майстра, стало створення Музею Родена. Передчуваючи завершення земного шляху, Огюст Роден запропонував подарувати усі свої роботи та зібрану колекцію творів мистецтва державі за умови розміщення їх у видатній пам’ятці архітектури ХVІІІ століття, особняку маршала Бірона у центрі Парижа, який на той час був під загрозою знесення. У 1916 році, за рік до смерті митця, очільники Франції прийняли остаточне рішення про створення Музею. 1919 року відбулося урочисте відкриття Музею Родена, але вже без автора, який відійшов у вічність 17 листопада 1917 року у своїй віллі в Медоні поблизу Парижа.

Для підготовки публікації використані матеріали джерел: Боровская Н. И. Огюст Роден. Самосотворение // RELGA. – 2020.   № 9. – URL: http://www.relga.ru/Environ/WebObjects/tgu-www.woa/wa/Main?textid=5873&level1=main&level2=articles ; Бадрак В. Огюст Роден. Урок віри // Зеркало недели Украина. – 2015. – 13 листопада-20 листопада.   URL: https://zn.ua/ukr/ART/ogyust-roden-urok-viri-_.html ; Musée Rodin // сайт музею.   URL: http://www.musee-rodin.fr/fr
Фото:
Огюст Роден.   URL: https://teachron.livejournal.com/288242.html
Людина зі зламаним носом, 1874-1875, мармур, 41,5 × 23,9 × 56,8 (h) см, URL: http://www.musee-rodin.fr/en/collections/sculptures/man-broken-nose
Епоха бронзи, 1877, бронза, 68,5 × 54,5 × 180,5 (h) см, URL: http://www.musee-rodin.fr/fr/collections/sculptures/lage-dairain
Святий Іоанн Хреститель, 1880, бронза, 119,5 × 71,7 × 203 (h) см, URL: http://www.musee-rodin.fr/en/collections/sculptures/saint-john-baptist
Мислитель, 1903, бронза, 145 × 98 × 180 (h) см, URL: http://www.musee-rodin.fr/en/collections/sculptures/thinker-0
Вічна весна, бл. 1884, бронза, 58 × 44,5 × 64,5 (h) см, URL: http://www.musee-rodin.fr/fr/collections/sculptures/leternel-printemps
Поклик зброї, 1912 1918, бронза, 116 × 84,5 × 230 (h) см, URL: http://www.musee-rodin.fr/fr/collections/sculptures/la-defense

ідготувала Оксана Бєлявська

20 11 12 roden01

20 11 12 roden01

20 11 12 roden01

20 11 12 roden01

20 11 12 roden01