«Я люблю археологію – таємничу матір історії…»
Т.Г . Шевченко
Культурно-історична спадщина, залишена нам попередніми поколіннями, різноманітна, і невід'ємною її частиною є кам'яна скульптура – яскравий приклад тогочасного мистецтва.
У 1840-х рр. вивченням старожитностей Полтавського краю займався Т. Г. Шевченко. Виконуючи завдання Київської тимчасової комісії для розгляду давніх актів, він укладав описи пам’яток, замальовував кургани, церкви, окремі давні речі. Звіти, за результатами таких обстежень, стали першими документальними описами пам’яток найдавнішої культурної спадщини краю. Водночас вони були використані Кобзарем у ряді художніх творів.
За байраком байрак,
А там степ та могила.
Із могили козак
Встає сивий, похилий.
стає сам уночі.
Іде в степ, а йдучи
Співа сумно, співає:
— Наносили землі,
Та й додому пішли,
І ніхто не згадає < …>
На півдні Полтавщини поет відвідав село Шедієво (сучасного Новосанжарського району), де оглянув і замалював поорільські краєвиди та скульптурні антропоморфні половецькі стели. Серед малюнків митця – «Пейзаж (краєвид) із «кам’яними бабами», датований 1845 роком. Місцезнаходження зображених скульптур свого часу було ідентифіковане Петром Володимировичем Журом, письменником, журналістом, перекладачем та дослідником життя і творчості Тараса Шевченка. А ще раніше, у 1972 році, у Нехворощанському сільському краєзнавчому музеї був виявлений уламок однієї із скульптур, що надто була схожа на відтворену Шевченком стелу. У першій половині ХІХ століття вона знаходилася біля краю мису правого берега р. Оріль у центрі с. Шедієве, неподалік від маєтку Андрія Федоровича Лук’янович, прозваного «замком». Господар цікавився літературою і мистецтвом, колекціонував козацьку зброю та інші старожитності. У нього бував Іван Котляревський, а влітку 1845 року сюди приїздив Тарас Григорович, відпочивав, і за розповіддю онуки А. Ф. Лук’яновича, намалював портрет господаря (на жаль, доля роботи невідома). Саме із високого берега р. Орелі, де стояв панський «замок», Кобзар змалював кілька шедіївських пейзажів. Серед них і «кам'яна баба», що наразі знаходиться на подвір'ї музею.
Скульптура зображує жіночу сидячу фігуру. Спинка плоска, має рештки зображення кіс. На лицевій стороні, в руках, проста циліндрична посудина. Голова відбита, а поверхня вивітрена. Виготовлена вона із пісковика і має наступні розміри: 36х67х97 см. Була передана розвідзагоном музею на чолі із Супруненком О. Б. у 1984 році ( Акт № 9480 від 10.05.1984). Поряд із жіночою скульптурою височіла й більш масивна чоловіча стела, на сьогодні втрачена.
