У ці дні наукова спільнота України згадує видатного мовознавця Михайла Андрійовича Жовтобрюха. Минає 25 років із часу його смерті.
Народився майбутній учений у 1905 р. у с. Ручки Гадяцького району. Початкову чотирирічну освіту здобув у рідному селі, продовжив навчання у вищепочатковій школі містечка Комишня Миргородського р-ну. В 1923 р. закінчив Гадяцький педагогічний технікум, після чого працював учителем початкових класів у с. Попівщина Роменського р-ну Сумської обл. Згодом М. Жовтобрюх переїжджає до м. Харцизськ Донецької обл. де працює у початкових, а пізніше в старших класах.
У 1926 – 1929 рр. навчається в Дніпропетровському інституті народної освіти на мовно-літературному відділенні факультету професійної освіти, отримує кваліфікацію викладача української мови та літератури в технікумах, вищих навчальних закладах, вищих технічних навчальних закладах. У 1930 р. Михайло Жовтобрюх закінчив соціально-економічне відділення за фахом викладача соціально-економічних дисциплін у навчальних закладах професійної освіти. Два роки викладав українську мову на державних курсах української мови в Дніпропетровську та рідну мову і літературу в Дніпропетровській міжокружній партійній школі.
Із 1 вересня 1930 р. – викладач української мови Дніпродзержинського металургійного інституту, а з 1931 по 1937 рр. – асистент, а згодом – доцент Запорізького педагогічного університету. Читав курси: «Основи мовознавства», «Історія української мови», «Сучасна українська літературна мова». У цей час працював над кандидатською дисертацією, яку захистив у травні 1945 р. Із 1937 по 1948 рр. працював у Київському педагогічному інституті ім. О.М. Горького – старший викладач, доцент, завідувач кафедри української мови, декан мовно-літературного факультету, заступник директора з навчально-виховної роботи.
У 1948 р., намагаючись уникнути репресій, виїжджає до Тюмені, де три роки завідує кафедрою російської мови в Тюменському педінституті. Потім у Бухарському педінституті читає російську діалектологію, сучасну російську мову, історичну граматику, спецкурс «Історія вітчизняного мовознавства».
За першої ж нагоди переїжджає до України. Завідує кафедрою української та російської мов Черкаського педагогічного інституту. З 1959 р. в Інституті мовознавства імені О.О. Потебні у Києві спочатку співробітником відділу теорії української мови, а з 1963 р. очолює цей відділ. У 1960 – 1964 рр. читає курс порівняльної граматики української і російської мов, із 1964 по 1968 рр. – за сумісництвом − завідувач кафедри російської мови та викладач історичної граматики російської мови. У наступному − старший науковий співробітник-консультант. 1.09.1982р – вийшов на заслужений відпочинок.
Михайло Андрійович Жовтобрюх був членом науково-методичної ради з пропаганди літератури і мови при Республіканському правлінні товариства «Знання»; з 1967 по 1987 рр. – член секції мовно-літературних та архівно-документальних пам’яток Правління Українського товариства охорони пам’яток історії та культури; з 1965 по 1977 рр. – член Комітету наукової термінології при Президії АН УРСР; з 1974 по 1978 рр. – член Відділення літератури, мови та мистецтвознавства АН УРСР; з 1959 по 1980 рр. – член науково-методичної комісії з мовознавчих дисциплін Міністерства освіти УРСР, з 1969 по 1977 рр. – заступник голови цієї комісії; з 1972 по 1984 рр. – член науково-методичної ради з вищої філологічної освіти Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР, з 1960 по 1983 рр. – член транскрипційної комісії Міжнародного комітету славістів; з 1968 по 1977 рр. – член філологічної секції Комітету по Ленінських і Державних преміях СРСР у галузі науки і техніки при Раді Міністрів СРСР, з 1978 по 1982 рр. – член ученої ради Відділу наукової інформації з суспільних наук АН УРСР, член міжвідомчої наукової ради «Наука – народній освіті»; з 1967 по 1988 рр. – член редколегії журналу «Мовознавство».
Володів 14 мовами.
Першу замітку опублікував після 1923 р. в роменській газеті «Влада праці». 23.09.1935 р. здійснив першу фахову публікацію «За високу грамотність студентів».
Автор книг: «Порівняльна граматика української і російської мов» (1-е вид. 1957), «Мова української преси (до середини дев’яностих років ХІХ ст.)» (1963), «Слово мовлене» (1969), «Мова української періодичної преси (кінець ХІХ – початок ХХ століття)» (1970), «Курс сучасної української літературної мови» (4-е вид. 1972), «Порівняльна граматика української і російської мов» (1978), «Історія української мови. Фонетика» (1979), «Історична граматика української мови» (1980), «Нарис історії українського радянського мовознавства (1918 – 1941)» (1991) та інш.
Подарував бібліотеці Полтавського державного педагогічного інституту ім. В.Г. Короленка (нині Полтавський національний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка) збірку книг з 5 000 томів.
Література: Степаненко М.І. Наукова спадщина мовознавця Михайла Жовтобрюха. – Полтава: ВТ «Видавництво Полтава», 2007. – 432 с.
В.О. Мокляк
15.11.2020 р.
