24 (10) листопада 1900 року у с. Скопці Переяславського повіту Полтавської губернії (нині Веселинівка Київської обл.) народилася Параска Іванівна Власенко – українська майстриня народного декоративного розпису, багатогранний талант якої розкрився у кількох царинах художнього мистецтва.

Дівчинка з багатодітної не багатої родини змалечку була привчена до роботи. Так проявився її хист до вишивання. Спочатку Параска працювала по наймах, вишивала за плату, а в 13 років її взяли до килимово-вишивальної майстерні, яка діяла у рідному селі дівчинки.

Скопинська майстерня, власне, була визначним явищем декоративного мистецтва як Полтавщини, так і всієї України. Заснована 1910 року поміщицею і меценаткою Анастасією Семиградовою, діяла під керівництвом професійної художниці Євгенії Прибильської. Витвори майстерні високо оцінювали на виставках у Петербурзі, Києві, були вони представлені на виставках у Берліні й Парижі. Останнє дало змогу організаторам майстерні отримати уявлення про передові тенденції у декорі одягу та предметів інтер’єру.

Завдяки творчій атмосфері килимово-вишивальної майстерні зріс і розквітнув самобутній талант багатьох народних майстринь, зокрема і Параски Власенко. Її роботи мають власний виразний почерк. Вони поєднали у собі своєрідність фольклорних мотивів з бароковими рисами, ввібрали певні елементи стилів модерну і авангарду.

1935 року Параску Іванівну було запрошено до Київської школи майстрів народного мистецтва для навчання і роботи. Наступного року школу реорганізували у Центральні експериментальні майстерні для підготовки Першої республіканської виставки народного мистецтва. Після її експонування у Києві, Москві та Ленінграді Парасці Власенко було присвоєно звання «Майстер народного мистецтва УРСР». 1937 року малюнки та ескіз килима майстрині були представлені на виставці у Парижі, де їх відзначили срібною медаллю та дипломом.

У другій половині 30-х років Параска Власенко створила ряд декоративних панно на папері гуашшю й акварелями, розписувала посуд. Характерними мотивами у творчості майстрині є зображення квітів, закомпонованих у коло або у вазоні. Цікавими і динамічними є образи, де квіти трансформуються у птаха, метелика, комаху або фантастичну істоту.

1938 року Параска Іванівна виконала розписи стін та вітраж Павільйону України на Всесоюзній сільськогосподарській виставці у Москві. З 1949 року творча реалізація у жанрі монументального живопису стала для майстрині постійною, її запросили на роботу молодшого наукового співробітника Інституту монументального живопису та скульптури Академії архітектури УРСР. Саме там майстринею було створено сотні ескізів для архітектурних споруд, килимів, кераміки.

Ім’я Параски Власенко, без сумніву, закарбовано серед золотого фонду самобутніх митців українського народу, таких як Ганна Собачко-Шостак, Марія Примаченко, Катерина Білокур.

20 11 24 vlasenko 01

20 11 24 vlasenko 01

20 11 24 vlasenko 01

20 11 24 vlasenko 01