Народна аудиторія на спомин про Миколу Гоголя

Сто двадцять років тому у Полтаві відбувалася значуща подія – освячували новозведений просвітницький будинок з театром.
Полтавське культурно-мистецьке життя розвивалося разом зі становленням міста як губернського центру, проте доступне було лише вищій аристократії та дворянству. Грандіозні містобудівні перетворення Полтави, що розпочалися 1802 року, змінили архітектурне обличчя міста і наблизили його за своїм образом до кращих столичних взірців. Вже до 1810 року були побудовані палаци губернаторів, розбита Кругла площа, прокладені широкі вулиці. Тобто для життя і дозвілля міської еліти досить швидко організовувалося прийнятне і комфортне середовище. З того ж року відомий перший полтавський театр розміщений у зведеній міським коштом мурованій триповерховій будівлі на Німецькій колонії. За 90 років ХІХ століття театр не один раз змінювався. Замість первісної, з часом застарілої і ветхої споруди, будували нові, але такі ж недовговічні   давалися взнаки неякісні будівельні матеріали, брак фінансів на утримання, пожежі, сезонність використання.
Переломними для культурної Полтави стали роки Іллінського ярмарку, коли місто наповнювалося новими людьми різних соціальних станів, для яких конче необхідно було будувати розважальну інфраструктуру. Другим зламом був 1861 рік − скасування кріпацтва і наступні за цим соціально-економічні реформи, наслідки яких віддзеркалювалися у суспільному житті міста. Наприкінці ХІХ століття місцеве самоврядування досить значну частину коштів спрямовувало на розвиток системи освіти, охорони здоров’я, створення мережі культурно-просвітницьких закладів. Демократизація капіталістичного суспільства диктувала нові вимоги до організації життя містян. Елітарна закритість вищих соціальних станів відходила у небуття, а з нею і обмеження доступу інших, не привілейованих громадян, до театральних вистав, бібліотек, концертних залів.
1897 року полтавці вирішили, що місту потрібна нова, доступна для усіх, будівля, яка зможе помістити у собі просвітницькі і культурні заклади Полтави, і, неодмінно, театр. Вона має бути присвячена пам’яті уродженця Полтавщини, письменника Миколи Васильовича Гоголя. Міська управа пристала на громадську пропозицію і 8 вересня 1898 року на місці колишніх крамниць Суздальського торгового ряду по вулиці Іванівській відбулося закладення новобудови – Народної аудиторії на спомин про Миколу Гоголя. Реалізувати такий масштабний проект міському самоврядуванню допомогли губернський комітет народної тверезості, який виділив 45 тисяч рублів, а також Полтавське повітове земство, що надало 5 тисяч рублів. Загальна вартість будівлі з устаткуванням і оздобленням коштувала 180 тисяч рублів.
До шляхетної справи міська управа поставилася з усією відповідальністю, пам’ятаючи прорахунки і нещасливу долю попередніх театрів. Тепер це мав бути архітектурний шедевр, запроектований не архітектором середньої руки, а справжнім майстром. Щоб будівля виглядала як повноцінний театр, з великою залою і усіма необхідними атрибутами, щоб була імпозантна і достойна губернського міста. Для здійснення задуму оголосили архітектурний конкурс на проект Народної аудиторії на спомин про Миколу Гоголя. Скільки усього було подано проектів достеменно не відомо, проте три з них, премійованих, оприлюднили у «Зодчому» 1898 року, архітектурному і художньо-технічному журналі Імператорського Санкт-Петербурзького товариства архітекторів. Отже, ІІІ премію отримав проект архітектора Полтавської губернської земської управи Олександра Івановича Ширшова, ІІ премію здобув петербурзький цивільний інженер Олександр Карпович Монтаг. Обидва проекти вирізнялися продуманістю розпланування, але грішили подрібненістю фасадів, надмірністю архітектурних деталей. До того ж, О. К. Монтаг вирішував будівлю асиметрично, розлого, що аж ніяк не додавало репрезентативності новому просвітницько-театральному будинку.
Безумовним переможцем конкурсу став проект уродженця Полтави Олексія Георгійовича Трамбицького, академіка архітектури (від 1887 року), професора Академії мистецтв (від 1895 року), архітектора Дирекції імператорських театрів (від 1898 року). Витвір визнаного митця мав лаконічний образ у дусі французького ренесансу, з помірною кількістю деталей на тлі рустованих стінових площин. Компактна і ступінчаста об’ємна композиція будівлі згладжувалася пластичними формами вікон і обрамлень. У розплануванні домінувала прямокутна глядацька зала з балконами і ложами, зі сценою та оркестровою ямою.
Будувати за проектом-переможцем довелося архітектору О. І. Ширшову, керувала процесом спеціальна виконавча комісія, котру очолював Степан Якович Оголевець, громадський діяч, що належав до кола демократичної інтелігенції Полтави. Саме він, ще на початку будівництва, звернувся до художника Григорія Григоровича Мясоєдова з проханням написати завісу для нового театру. У березні 1899 року живописний твір був завершений і подарований автором місту. Сюжетний задум зображення околиць козацької Полтави з видом на Хрестовоздвиженський монастир був майстерно втілений на полотні, яке безперервно прикрашало сцену Просвітницького будинку аж до 1943 року і тепер, як історична і мистецька пам’ятка, зберігається у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського.
Минуло ще більше року з дня освячення, коли усі роботи були остаточно завершені і Просвітницький будинок імені Миколи Гоголя був відкритий. Сталося це 21 лютого 1902 року.

Для підготовки публікації використані матеріали джерел: Архітектори і місто / уклад. та ред. Бєлявська О. Ю. – П., 2018. – С. 36, 163; Бучневич В. Е. Записки о Полтаве и ее памятниках. – П., 1902. – С. 292 399; Кобиляшна Є. В. Театральне і гастрольно – концертне життя Полтави кін. ХІХ – 20 – х рр. ХХ ст. / Україна: архітектура, історія, мистецтво. Мат. ІV Всеукр. наук. конф. «Вайнгортівські читання». – П., 2012. – С. 200 211; Таблиці. Театри // Зодчий. – 1898.   № 1. – С. 33 36; Полтавський просвітницький будинок ім. М. В. Гоголя / Полтавщина: Енцикл. довідник.   К.:, 1992. – С. 771 772; Оголевец В. С. Воспоминания о Г. Г. Мясоедове.   М., 1981. — С. 14 16; джерело ілюстрацій URL: http://books.totalarch.com/magazines/architect/1898.

Оксана Бєлявська,
кандидат архітектури,
науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського

20 11 29 gogol01

20 11 29 gogol01

20 11 29 gogol01