До Дня пам’яті жертв голодоморів

День пам’яті жертв голодоморів – щорічний національний пам’ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада. Цьогоріч – це 28 листопада. Пам’ятний день запроваджений згідно з указом Президента України № 1310/98 від 26 листопада 1998 р. як «День пам’яті жертв голодоморів».

В цей день громадяни традиційно відвідують поминальне богослужіння та покладають символічні горщики з свічками та зерном до пам’ятний знаків жертвам голодоморів в Україні. У церемоніальних заходах біля Меморіального знаку «Свічка пам’яті» у Києві також беруть участь перші особи держави, представники іноземних країн (парламентарії, дипломати, діячі міжнародних організацій), духовенство, делегати регіонів, громадські і культурні діячі, свідки Великого Голоду.

О 16:00 оголошується загальнонаціональна Хвилина мовчання, після чого по всій території держави відбувається акція «Запали свічку», в рамках якої всі охочі несуть свічки до пам’ятників жертвам голодоморів. В акції також можна взяти участь, запаливши свічку в своєму вікні.

Трагічні події 1932 – 1933 рр. стали предметом обговорень, наукового дослідження та осмислення лише з кінця 80-х рр ХХ ст. Серед діаспори це питання було актуальним набагато раніше – у 40-50-ті рр. ХХ ст.

Голодомор був одним із наслідків будівництва «комунізму». Територія України, як і території деяких інших республік, що входили до складу колишнього СРСР, стали об’єктом більшовицьких експериментів. Комуністична партія розглядала Україну як основного продовольчого донора для промислових центрів Росії, наповнювача продовольством союзних резервів та основного зернового експортера.

Форсовані темпи індустріалізації потребували більше і більше валюти і, відповідно, більше хліба для експорту. Насильницькі методи вилучення хліба (обшуки, розорення господарств одноосібників, непомірні штрафи, продаж з торгів майна тощо), запровадження продовольчої розкладки, характерної для політики «воєнного комунізму», як і у 1921 р., привели до масового голоду. Вже навесні 1932 р. випадки недоїдання і голодування на Полтавщині стали звичним явищем. В особливо тяжкому становищі опинилося населення Глобинського, Кобеляцького, Нехворощанського, Оболонянського, Оржицького, Семенівського і Чутівського районів Полтавської області.

28 листопада 2006 р. Верховною Радою України був прийнятий закон «Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні», який чітко визначив поняття вшанування пам’яті жертв Голодомору на загальнодержавному та місцевому рівнях. У статті 3-й цього закону говориться в тому числі і про спорудження у населених пунктах держави меморіалів пам’яті та встановлення пам’ятних знаків жертвам Голодомору та про увічнення пам’яті жертв та постраждалих від голоду.

На Полтавщині основна хвиля увічнення пам’яті в районі припадає на 2007 – 2008 рр. Найстаріші пам’ятні знаки відносяться до другої половини 80-х – першої половини 90-х років. Влітку 1933 р. с. Войнівка Чутівського району відвідав консул Королівства Італія у СРСР Серджіо Агусто Граденіго – перший зарубіжний дипломат, який розповів світовій громадськості правду про Голодомор 1932 – 1933 рр. в Україні. Консул побував біля місця масового поховання войнівських селян – спільної ями-глинища, куди звозили померлих від голоду. Він бачив реалії українського села початку 30-х років і відобразив їх у доповідних записках до МЗС Королівства Італія. 31 травня 1933 р. сеньйор Граденіго писав у повідомленні «Про голод та українське питання» № 474/106: «Голод продовжує загрожувати винищенням населення… є незрозумілим, чому світ залишається байдужим до цієї катастрофи… сором’язливо мовчить про це масове вбивство, організоване радянським урядом». Далекоглядними виявилися й інші слова італійського дипломата: «Нинішнє лихо спричинить до колонізації України переважно росіянами. Воно змінить її етнічний склад. У майбутньому більше не говоритимуть про Україну, ні про український народ, а отже і про українське питання, оскільки Україна фактично перетвориться на російський край». Також у повідомленні вказується причина голоду – штучний голод для знищення непокірного селянства.

2 червня 2007 р. у с. Войнівка на могилі жертв голоду було встановлено пам’ятний знак – стелу, увінчану хрестом, декоровану зображенням колосся. На двох дошках описана історія перебування італійського дипломата у селі та розміщено напис у пам’ять про загиблих від Голодомору 1932 – 1933 рр. та жертва політичних репресій 1937 – 1938 рр.

Лимар О. С.

20 11 28 golodomor01

20 11 28 golodomor01

20 11 28 golodomor01