До ювілею М.П.Старицького

14 грудня 2020 р. минає 180 років від дня народження Михайла Петровича Старицького (1840-1904) – талановитого українського поета, драматурга, прозаїка, громадського і культурного діяча, мецената.

Старицький народився в с. Кліщинці Золотоніського повіту Полтавської губернії (тепер Черкаська область). Походив із шляхетського роду. Батьки майбутнього літератора рано померли і він виховувався у родині двоюрідного дядька – Віталія Лисенка, батька видатного композитора Миколи Лисенка.

Михайло навчався в Полтавській гімназії (1851-1856), у Харківському університеті (1858-1859), Київському університеті на фізико-математичному, пізніше – на правничому факультетах (закінчив у 1865 р.). Старицький був членом Київської (Старої) громади. Разом із Михайлом Драгомановим та Петром Косачем за власний кошт брав участь у відкритті недільної школи та бібліотеки. Спільно з М.Лисенком організував «Товариство українських сценічних акторів». Михайло записував народні пісні, які потім видавав у обробці Миколи Лисенка, писав лібретто до опер композитора «Чорноморці», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Утоплена».

У 1883-1884 рр. М.Старицький видав два випуски українського альманаху «Рада». Тоді ж очолив першу національну професійну трупу (Театр корифеїв). Потім створив колектив, куди входили молоді актори.

З 1895 р. Михайло Старицький присвятив себе літературній діяльності. Мав псевдонім М.Стариченко. До його творчої спадщини увійшли комедія «За двома зайцями», драми «Не судилося», «У темряві», «Талан», «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», історичний роман «Оборона Буші», романи «Перед бурею», «Молодість Мазепи», збірка поезії «З давнього зшитку», «До України», «До молоді», «До Шевченка» та інші твори. Поезії М.П.Старицького «Ніч яка, Господи, місячна, зоряна», «Ох, і де ти, зіронько та вечірняя», «Туман хвилями лягає» стали народними піснями. Творчий доробок письменника відрізняє широта системи жанрів, багатство зображувальних засобів, переосмислення ролі інтелігенції у громадському житті.

Михайло Старицький писав українською та російською мовами, відзначився як перекладач поезії О.Пушкіна, М.Лермонтова, М.Некрасова, Г.Гейне, Д.Байрона та ін. Переклав «Гамлета» В.Шекспіра.

Михайло Петрович Старицький помер 1904 р. В історії української літератури він залишив слід активного захисника української мови, народних традицій, моральних засад культурного розвитку суспільства.

Ганна Барська – завідувачка відділу історії пізнього середньовіччя і нового часу ПКМ імені Василя Кричевського.

20 12 14 staryckiy