До 240-річчя Василя Трохимовича Наріжного.

У 2020 році виповнилось 240 років від дня народження Василя Трохимовича Наріжного (1780 р., с. Устивиця, нині у складі Гоголівської ОТГ Полтавської області – 21.06.(3.07.)1825 р., м. Санкт Петербург), відомого українського російськомовного письменника.

Народився у збіднілій дворянській родині шляхтича Миргородського полку. Звідси, з Полтавщини, він виніс багато вражень, щоб потім у своїх кращих творах української тематики змалювати картини життя дворянсько-кріпосницького суспільства, народного побуту. Навчався, імовірно, у Чернігівській духовній семінарії, пізніше – у Московському університеті (1799 – 1801), служив дрібним чиновником.

Першу книгу повістей «Слов’янські вечори» написав у 1809 р. В. Наріжний – один із перших письменників, які звернулися до тематики українського побуту, сатири на кріпацтво. Відзначався оригінальністю і новизною стилю у написанні романів, простим, природним зображенням побуту. Автор творів, де виразно звучать симпатії до трудових верств населення: «Арістіон» (1822), «Багатий бідняк», «Запорожець», «Бурсак» (1824), «Два Івани» (1825) та незакінчений «Гаркуша, малоросійський розбійник» (1825) про народне повстання в Україні ХVІІІ ст. Прототипом одного з героїв роману «Російський Жілблаз» (повністю надрукований у 1938) був відомий український філософ Г. С. Сковорода.

В пам’ять про земляка у 1984 р. в с. Устивиця споруджено пам’ятний знак, виготовлений Полтавським художнім комбінатом Художнього фонду УРСР. Встановлений у центральній частині села, в парку.

На залізобетонному постаменті (0,53 × 1,1 × 1,58 м) закріплено залізобетонну стелу (3,2 × 0,96 × 0,67 м) з бронзовим барельєфним погруддям письменника (вис. 1,1 м).

Автор – відомий скульптор Микола Григорович Коган.

У вересні 2011 р. відносно пам’ятки скоєно акт вандалізму. Двоє місцевих молодиків викрали погруддя, понівечили, розпиляли на шматки і здали на металобрухт, розбагатівши аж на 800 грн. Винних одразу знайшли, вони зобов’язалися відновити пам’ятку. Але нове погруддя вже не бронзове і далеко не авторська робота. Може для того, щоб краще жити, треба пам’ятати і цінувати нашу історію?..

Наталія Сиволап – завідувача відділу пам’ятникознавства ПКМ імені Василя Кричевського.

20 12 16 narijniy01