19 грудня відзначаємо 100-річчя з дня народження українського правозахисника, філософа, поета і редактора Миколи Даниловича Руденка (1920-2004)

Довгий непростий життєвий шлях випав на долю цієї видатної людини. Пережитий у дитинстві голодомор, рання втрата батька-шахтаря, фронтова юність, важке поранення у 1941-му, наслідки якого відчував усе життя. Після війни молодий комуніст, нагороджений бойовими орденами і медалями, Микола Руденко мав усі передумови для стрімкого кар’єрного злету. Видавши першу поетичну збірку «З походу», в 1947 році він був прийнятий у Спілку письменників України, призначений відповідальним секретарем видавництва “Радянський письменник”, редактором журналу “Дніпро”, а невдовзі став секретарем парткому СПУ і членом Київського міськкому КПУ.

Та вже у 1949 році М. Руденко вперше висловив незгоду з «лінією партії», відмовившись давати негативні характеристики звинуваченим у «космополітизмі» єврейським письменникам. Тож у 1950-х уже не мав ніяких посад і привілеїв. Зайнявшись вивченням економічної теорії марксизму, Руденко виступив з її критикою і створив власну філософію, наріжним каменем якої було поєднання енергії сонця з творчою працею людини-землероба. Написані про це «Економічні монологи» мали велику популярність у «Самвидаві» 1970-х. За критику марксизму Миколу Руденка виключили із партії і Спілки письменників, віддали під слідство та піддали психіатричній експертизі, після чого він був змушений працювати нічним сторожем.

У 1976 році М.Д. Руденко став одним із засновників і очільником Української Гельсінської групи. За свою правозахисну діяльність разом із дружиною Раїсою був засуджений до заслання, з якого подружжя повернулося тільки у 1987 році. Оскільки майно, включно із квартирою у Києві у Руденків конфіскували, вони емігрували до США, де продовжували свою правозахисну, літературну і педагогічну діяльність.  Всі тиражі виданих у 1950-70-х роках поетичних та прозових творів (а це 17 найменувань книг) Миколи Руденка вилучили з бібліотек і з продажу. Тільки у вересні 1990 року правозахисники змогли повернутися до України, були реабілітовані і відновлені в громадянських правах.

В незалежній Україні Микола Данилович Руденко здобув заслужене визнання. У 1993 році за роман «Орлова балка» він отримав Державну премію ім. Т.Г. Шевченка в галузі літератури. Були видані філософські твори, які сам Микола Данилович вважав головними працями свого життя. У 1996 році М. Руденко був нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, а в 2000-ому йому було присвоєне звання Героя України.

Мало кому відомий такий факт: один із 83-х своїх днів народження Микола Руденко святкував у Полтаві. Це було 19 грудня 1948 року. Микола Данилович, молодий тоді поет і редактор «Дніпра», приїхав до нашого міста в особистих справах. Його товаришем і гідом по Полтаві був письменник Олесь Юренко, який отримав у той день три книги Руденка з пам’ятними написами. А святковий стіл для іменинника накривали народна поетеса Марфа Сидорівна Бондаренко і поет Федір Гарін. Про це йдеться у неопублікованому нарисі О.С. Юренка «Іменинник», що разом із власноручними листами Миколи Руденка, написаними у 1949 році, зберігається у фондах Наукового архіву Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.

Світлана Капко науковий співробітник ПКМ імені Василя Кричевського.

Фото із відкритих джерел мережі Інтернет.

20 12 19 rudenko

 

19 грудня відзначаємо 100-річчя з дня народження українського правозахисника, філософа, поета і редактора Миколи Даниловича Руденка (1920-2004)

         Довгий і непростий життєвий шлях випав на долю цієї видатної людини. Пережитий у дитинстві голодомор, рання втрата батька-шахтаря, фронтова юність, важке поранення у 1941-му, наслідки якого відчував усе життя. Після війни молодий комуніст, нагороджений бойовими орденами і медалями, Микола Руденко мав усі передумови для стрімкого кар’єрного злету. Видавши першу поетичну збірку «З походу», в 1947 році він був прийнятий у Спілку письменників України, призначений відповідальним секретарем видавництва “Радянський письменник”, редактором журналу “Дніпро”, а невдовзі став секретарем парткому СПУ і членом Київського міськкому КПУ.

         Та вже у 1949 році М. Руденко вперше висловив незгоду з «лінією партії», відмовившись давати негативні характеристики звинуваченим у «космополітизмі» єврейським письменникам. Тож у 1950-х уже не мав ніяких посад і привілеїв. Зайнявшись вивченням економічної теорії марксизму, Руденко виступив з її критикою і створив власну філософію, наріжним каменем якої було поєднання енергії сонця з творчою працею людини-землероба. Написані про це «Економічні монологи» мали велику популярність у «Самвидаві» 1970-х. За критику марксизму Миколу Руденка виключили із партії і Спілки письменників, віддали під слідство та піддали психіатричній експертизі, після чого він був змушений працювати нічним сторожем.

         У 1976 році М.Д. Руденко став одним із засновників і очільником Української Гельсінської групи. За свою правозахисну діяльність разом із дружиною Раїсою був засуджений до заслання, з якого подружжя повернулося тільки у 1987 році. Оскільки майно, включно із квартирою у Києві у Руденків конфіскували, вони емігрували до США, де продовжували свою правозахисну, літературну і педагогічну діяльність. Всі тиражі виданих у 1950-70-х роках поетичних та прозових творів (а це 17 найменувань книг) Миколи Руденка вилучили з бібліотек і з продажу. Тільки у вересні 1990 року правозахисники змогли повернутися до України, були реабілітовані і відновлені в громадянських правах.

         В незалежній Україні Микола Данилович Руденко здобув заслужене визнання. У 1993 році за роман «Орлова балка» він отримав Державну премію ім. Т.Г. Шевченка в галузі літератури. Були видані філософські твори, які сам Микола Данилович вважав головними працями свого життя. У 1996 році М. Руденко був нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, а в 2000-ому йому було присвоєне звання Героя України.

         Мало кому відомий такий факт: один із 83-х своїх днів народження Микола Руденко святкував у Полтаві. Це було 19 грудня 1948 року. Микола Данилович, молодий тоді поет і редактор «Дніпра», приїхав до нашого міста в особистих справах. Його товаришем і гідом по Полтаві був письменник Олесь Юренко, який отримав у той день три книги Руденка з пам’ятними написами. А святковий стіл для іменинника накривали народна поетеса Марфа Сидорівна Бондаренко і поет Федір Гарін. Про це йдеться у неопублікованому нарисі О.С. Юренка «Іменинник», що разом із власноручними листами Миколи Руденка, написаними у 1949 році, зберігається у фондах Наукового архіву Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.

Світлана Капко науковий співробітник ПКМ імені Василя Кричевського.

Фото із відкритих джерел мережі Інтернет.