Прикраса – амулет з археологічного зібрання Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.

За останні роки експозиція відділу археології Полтавського краєзнавчого музею поповнилася новими і досить виразними  надходженнями.
Серед них хотілося б виокремити підвіску – лунницю, що була знайдена під час розвідкових обстежень Полтавською експедицією Державного підприємства Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України в урочищі Колодязь поблизу с. Бієвці Лубенського району.
Лунниця – це бронзова підвіска, прикраса у формі напівмісяця з круглим платівчастим вушком зверху, з лицевого боку обмежена оконтурюючою тонкою валиковою рамкою, всередені  – рівномірно скошеними донизу у два боки чотирма парами рельєфних рисок, у центрі – виконаним в такій же техніці кутовим зображенням вершиною донизу. Розміри знахідки: загальна  висота – 2,2 см, ширина – 3,15 см, товщина – 0,06 см; висота вушка – 0,4 см, його ширина – 0,43 см та товщина – 0,4 см.
Схожі лунниці, що вважаються більш архаїчними з-поміж однотипних прикрас, виготовлялися у другій половині Х – на початку ХІ ст. Науковцям вони відомі як зразки сіверянських старожитностей. Зазвичай форма лунниці використовувалася для виготовлення сережок, скроневих кілець, пекторалей.
Дана знахідка маркірує місцезнаходження одного із селищ край вододілу Удаю і Сули, котре, ймовірно, належало заможному власнику – переселенцю з півночі до Посульського прикордоння на рубежі Х – ХІ ст.

Андрій Гранько, молодший науковий співробітник відділу археології ПКМ імені Василя Кричевського.

20 12 23 prykrasa