Сторічний ювілей полтавського зоолога

23 грудня 2020р. виповнюється 100 років від дня народження зоолога, кандидата біологічних наук Бориса Олександровича Голова (1920–2016). Він народився в м.Корчева Тверської губернії Росії (нині на цьому місці знаходиться Іваньковське водосховище). Взимку 1933 р. родина переїхала до Полтави. Ще в дитинстві Борис захопився дослідженням птахів, здійснював екскурсії у природу, вів польові щоденники спостережень, збирав природничі колекції. Вдома у нього завжди жили птахи: спочатку голуби, пізніше – приручені граки, галки, сойки, ворони, вирощені із врятованих пташенят. Після закінчення Трудової школи № 10 Борис Олександрович служив у лавах Червоної Армії на кордоні з Фінляндією, там же зустрів початок радянсько-німецької війни, воював на Ленінградському фронті, був поранений. Нагороджений орденами Червоної зірки і Вітчизняної війни І ступеня, медалями «За оборону Ленінграду», «За перемогу над Німеччиною». Після війни Борис Олександрович закінчив біологічний факультет Московського державного університету. Його наставниками на кафедрі зоології хребетних були відомі вчені, професори: С. І. Огнєв, О. М. Формозов, Г. П. Дементьєв, Є. С. Птушенко. При цій же кафедрі Б. О. Голов навчався в аспірантурі у професора О. М. Формозова. У 1954 р. успішно захистив кандидатську дисертацію «Гризуни – шкідники посівів кормових трав, природних пасовищ і сіножатей». З 1955 р. Борис Олександрович працював у Полтавському сільськогосподарському інституті (нині – Полтавська державна аграрна академія): спочатку асистентом кафедри зоогігієни з основами ветеринарії (1955–1962), пізніше – завідувачем кафедри зоології та захисту рослин (1963–1973), доцентом кафедри розведення та генетики сільськогосподарських тварин (1974–1983). Б. О. Головим опубліковано понад 40 наукових статей і звіт по темі «Господарське освоєння території та зміни ландшафтів і фауни наземних хребетних лісостепу Лівобережної України».

У Бориса Олександровича було чимало захоплень. Він полюбляв ловити рибу та мандрувати, займався фотографуванням, майстрував човни, був вправним різьбярем по дереву, виготовляв красиві поробки із природного матеріалу. А скільки метрів плівки кінохроніки відзнято ним у мандрах та під час спостережень у природі!

Усе життя Борис Олександрович був добрим другом Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського: він поповнив оологічну колекцію музею, передав чимало експонатів про свого вчителя, полтавського зоолога М. І. Гавриленка, подарував понад 100 книжок науковій бібліотеці музею (визначники, підручники, в тому числі і раритетні видання позаминулого століття). Завжди із задоволенням науковець надавав консультації співробітникам відділу природи музею, ділився спогадами і дарував власні книжки. Він обожнював поезію, напам’ять знав тисячі віршів. У досить поважному віці Борис Олександрович опанував роботу на комп’ютері. До останніх днів (а він прожив майже 96 років!) Борис Олександрович мав гарну пам’ять, жагу до життя, почуття гумору. Світла пам’ять про цю непересічну людину залишиться назавжди в наших серцях!

Олена Халимон, старший науковий співробітник ПКМ імені Василя Кричевського

20 12 23 golov01

20 12 23 golov01