Він взяв на плечі нелегкий тягар:
На глинищах, на урвищах, на схилах
Створити сад, що знявся б, мов на крилах,
Жоржин явивши і півоній чар.
Олекса Новицький

 

 

21 01 06 gryshko07Так влучно і красиво висловився український письменник і перекладач Олекса Новицький про академіка Миколу Миколайовича Гришка (1901-1964) – славетного полтавця, видатного українського генетика, селекціонера та ботаніка. 6 січня 2021 року вся наукова спільнота відзначає 120 років від дня його народження. Це – людина з великої літери, яка залишила по собі величезну наукову і культурну спадщину. Микола Миколайович був не тільки вченим-теоретиком та практиком, а й талановитим організатором науки і педагогом. За життя він здобув і агрономічну, і педагогічну освіти. Більш ніж 20 років присвятив викладанню агрономічних дисциплін у Києві, Сумах, Чернігові, Глухові. Вчений продовжував займатися дослідницькою роботою завжди. І це принесло свої плоди: ще будучи молодим, він здобув професорське звання. Микола Гришко першим написав і видав україномовний «Курс загальної генетики» (1933 р.). Результатом його копіткої роботи із селекції конопель стало присудження вченому, без захисту докторської дисертації, найвищого наукового ступеня – доктора сільськогосподарських наук. Це відбулося у 1936 році, а через три роки його обрали дійсним членом (академіком) Академії наук України (нинішньої Національної академії наук). Вінцем діяльності стало відновлення та розбудова Центрального республіканського саду АН УРСР. Нині це – Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України – величний, казковий сад над Дніпром.

М.М. Гришко мав велику родину: дружину Мотрону Степанівну Лесенко, двох доньок – Галину і Наталку та двох синів – Юрка та Володимира. Найстаршою була Галина Миколаївна Гришко (1927-2020), красива, талановита, енергійна жінка, яка пронесла любов до батька крізь все життя. До речі, її хрещеним батьком був ще один уродженець Полтавщини – відомий український ботанік Сергій Олімпійович Іллічевський (1895-1961(?)), добрий друг родини. В науковому архіві Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського знаходиться збірка віршів Г.М. Гришко «Опадає листя золотим дощем…» (2010 р.). У фондах музею зберігаються листівки з епістоляріями Галини Миколаївни до відомого полтавського ботаніка, краєзнавця, доцента Полтавського державного аграрного університету В.М. Самородова, співпраця якого з музеєм налічує понад 50 років. Серед них привертають увагу поштівки з Новим роком та Різдвом Хрестовим, якими донька Миколи Миколайовича декілька років поспіль (з 2012 по 2018 рр.) вітала з прийдешніми святами Віктора Миколайовича. У кожній листівочці Галина Гришко передавала теплі вітання науковцям науково-дослідного експозиційного відділу природи. Пам'ять про М.М. Гришка зберігають і інші експонати його іменного фонду.

Підготувала Чеботарьова Л.В. – завідувачка сектору науково-дослідного відділу фондів.

21 01 06 gryshko01

21 01 06 gryshko01

21 01 06 gryshko03 21 01 06 gryshko03

 

21 01 06 gryshko01

21 01 06 gryshko01

21 01 06 gryshko01