Він взяв на плечі нелегкий тягар:
На глинищах, на урвищах, на схилах
Створити сад, що знявся б, мов на крилах,
Жоржин явивши і півоній чар.
Олекса Новицький
Так влучно і красиво висловився український письменник і перекладач Олекса Новицький про академіка Миколу Миколайовича Гришка (1901-1964) – славетного полтавця, видатного українського генетика, селекціонера та ботаніка. 6 січня 2021 року вся наукова спільнота відзначає 120 років від дня його народження. Це – людина з великої літери, яка залишила по собі величезну наукову і культурну спадщину. Микола Миколайович був не тільки вченим-теоретиком та практиком, а й талановитим організатором науки і педагогом. За життя він здобув і агрономічну, і педагогічну освіти. Більш ніж 20 років присвятив викладанню агрономічних дисциплін у Києві, Сумах, Чернігові, Глухові. Вчений продовжував займатися дослідницькою роботою завжди. І це принесло свої плоди: ще будучи молодим, він здобув професорське звання. Микола Гришко першим написав і видав україномовний «Курс загальної генетики» (1933 р.). Результатом його копіткої роботи із селекції конопель стало присудження вченому, без захисту докторської дисертації, найвищого наукового ступеня – доктора сільськогосподарських наук. Це відбулося у 1936 році, а через три роки його обрали дійсним членом (академіком) Академії наук України (нинішньої Національної академії наук). Вінцем діяльності стало відновлення та розбудова Центрального республіканського саду АН УРСР. Нині це – Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України – величний, казковий сад над Дніпром.
М.М. Гришко мав велику родину: дружину Мотрону Степанівну Лесенко, двох доньок – Галину і Наталку та двох синів – Юрка та Володимира. Найстаршою була Галина Миколаївна Гришко (1927-2020), красива, талановита, енергійна жінка, яка пронесла любов до батька крізь все життя. До речі, її хрещеним батьком був ще один уродженець Полтавщини – відомий український ботанік Сергій Олімпійович Іллічевський (1895-1961(?)), добрий друг родини. В науковому архіві Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського знаходиться збірка віршів Г.М. Гришко «Опадає листя золотим дощем…» (2010 р.). У фондах музею зберігаються листівки з епістоляріями Галини Миколаївни до відомого полтавського ботаніка, краєзнавця, доцента Полтавського державного аграрного університету В.М. Самородова, співпраця якого з музеєм налічує понад 50 років. Серед них привертають увагу поштівки з Новим роком та Різдвом Хрестовим, якими донька Миколи Миколайовича декілька років поспіль (з 2012 по 2018 рр.) вітала з прийдешніми святами Віктора Миколайовича. У кожній листівочці Галина Гришко передавала теплі вітання науковцям науково-дослідного експозиційного відділу природи. Пам'ять про М.М. Гришка зберігають і інші експонати його іменного фонду.
Підготувала Чеботарьова Л.В. – завідувачка сектору науково-дослідного відділу фондів.