Пам’яті Леоніда Позена

8 січня виповнюється 100 років від дня смерті талановитого українського скульптора, члена Товариства пересувних художніх виставок, дійсного члена Петербурзької академії мистецтв Леоніда Володимировича Позена.
Майбутній митець народився 26 лютого 1849 р. у родовому маєтку Позенів, у селі Оболонь Хорольського повіту (нині Семенівський район Полтавської області). Серед мальовничої природи батьківської садиби минали дитячі роки майбутнього творця. Найбільше він любив гуляти в парку чи сидіти на березі річки, спостерігаючи за природою. Ще тоді в нього була пристрасть до ліплення. До наших днів у центрі села зберігся будинок, у якому закладалися основи світосприйняття молодого скульптора.
Освіту Леонід Позен здобував у Першій полтавській гімназії, згодом закінчив юридичний факультет Петербурзького університету. У 1876-1891 рр. мешкав у Полтаві, де працював товаришем прокурора Полтавського окружного суду. Потім переїхав до Петербургу. Служив у прокуратурі Санкт-Петербурзького окружного суду. У 1912 р. став сенатором.
Леонід Володимирович так і не дістав академічної мистецької освіти, однак, завдяки природному таланту й наполегливій праці став художником-професіоналом. Понад тридцять п’ять років він брав активну участь у діяльності Товариства пересувних художніх виставок, був їх постійним експонентом.
Головним джерелом, звідки Леонід Володимирович черпав образи для своїх скульптур, була історія та побут України. Мистецькі традиції народної скульптури визначили художню стилістику та зачаровуючу пластику його творів. Він виконав численні скульптурні групи і статуетки на теми з життя та історії українського народу: «Кобзар», «Переселенці», «Старець», «Запорожець у розвідці», «Скіф», «Син твій, мати, у полі спочиває», «Оранка на Україні».
Яскраво талант художника розкрився в скульптурі «Старець», що зберігається у ПКМВК (зараз експонується у залі № 9). Завдяки виразному жесту та позі навіть у такій статичній фігурі скульптор зміг передати емоційний настрій і внутрішній світ зображеного персонажа. Перед нами постає знедолений жебрак, який втратив сили для щоденної тяжкої праці та вимушений просити милостиню. Після презентації цієї роботи Л.В. Позена остаточно визнали найкращим у жанровій скульптурі.
Не одне покоління полтавців вдячне Леоніду Позену за два символи, що визначають нашу ідентичність та створюють обличчя міста. Леонід Володимирович – автор пам’ятників Івану Котляревському (відкритий у 1903 р.) і Миколі Гоголю (виконаний у 1913 р., встановлений у 1934 р.). Обидва твори стали щедрим дарунком скульптора містянам. Також митець виконав скульптурне погруддя українського письменника, що розміщувалося на фасаді Полтавської школи імені Івана Котляревського, ця будівля була знищена у роки німецької окупації.
На честь видатного земляка названий один із провулків Полтави (1962 р.), також у с. Оболонь було перейменовано центральну вулицю (2014 р.). На будівлі Полтавського кооперативного технікуму встановлена меморіальна дошка Л.В. Позену (2014 р.).
Оксана Сулима, завідувач сектору відділу фондів ПКМ імені Василя Кричевського

Ілюстрації:

21 01 08 pozen05

1. Портрет Леоніда Володимировича Позена роботи М. О. Ярошенко. 1885 р.

21 01 08 pozen07
2. Будинок Позенів у с. Оболонь Семенівського району.

21 01 08 pozen01
3. Скульптура «Старець» роботи Л. В. Позена. ХІХ ст.

21 01 08 pozen02
4. Поштова листівка. Пам’ятник Івану Котляревському в Полтаві. Поч. ХХ ст.

21 01 08 pozen03
5. Пам’ятник Миколі Гоголю в Полтаві.

21 01 08 pozen04
6. Поштова листівка. Полтавська школа імені Івана Котляревського. Поч. ХХ ст.

21 01 08 pozen06

7. Меморіальна дошка Л.В. Позену на будівлі Полтавського кооперативного технікуму. 2014 р.