Навесні 2012 р. полтавський краєзнавець і житель с. Глинського М. О. Радченко натрапив на предмет, що видав сріблястий блиск. Знахідка трапилася на селищі скіфського часу в урочищі Кутул в межах Великого Більського городища, в околицях с. Глинське Зінківського району на Полтавщині.
Дана знахідка – це накладна декоративна бляшка до ременя, вірогідно – деталь вузди, має форму круглої восьмипелюсткової розетки. Акуратно вирізана з тонкого бронзового листа. "Пелюстки" дещо нерівномірні за шириною, проте однакові за висотою, їх краї підточені абразивом. У центральній частині міститься напівкулястий карбований виступ, нанесений зі звороту ударом округлого завершення пуансона. Чотири "пелюстки" розетки, розташовані навхрест, прикрашає густе карбоване зиґзаґоподібне обрамлення, що відділяє ще чотири, також подібно розміщені, майже без прикрас, котрі декоровані трьома прокресленими "промінцями – жилками" розведеними у зовнішній бік від центрального виступу під однаковим гострим кутом. Зі зворотного у круглій центральній заглибині збереглася частина напаяної вузької петельки (швидше, її основи), призначеної для кріплення до ременя. Саме через пошкодження цієї петельки бляшка й була загублена. На поверхні прикраси зберігся шар суцільного посріблення, витертий до металу основи лише в центрі рельєфного виступу.
Розміри знахідки: Діаметр "квітчастої" восьмиелементної прикраси – 3,25, круглого виступу в центрі – 1,20. Висота бляшки – 0,55. Товщина листа металу з якого вона виготовлена – 0,05 см.
Подібні накладки бляшки у вигляді восьмипелюсткової розетки з напівкруглим чи загостреними "пелюстками" належать до кола прикрас вузди, виготовленої ремісниками турецьких міст Північного Причорномор'я, Балкан і столичного Стамбулу впродовж XVII – початку XVІІІ ст. Відомі вони на Українських землях і на території Криму.
Шестиелементні бляшки з центральним виступом, прикрашені за подібним принципом знайдено на фрагментах поясу під час науково – рятівних розкопок в Очакові. У будь – якому разі походження таких прикрас суто турецьке. Їх призначення – декорування ременів вузди, можливо, і спорядження воїнів. Час побутування цих бляшок може бути обмеженим другою половиною XVII – початком XVIIІ ст.
Насамкінець, можна припустити, що артефакт, у кращому випадку, загублений козаком, який використовував трофейну чи імпортну турецьку вузду. Тому прикраса була втоптана в ґрунт. У гіршому, – це втрачена деталь спорядження коня татарського вершника, загублена в Поворсклі на Більському городищі під час одного з нападів на землі Полтавського полку, яких було чимало за періоду Руїни й навіть пізніше, у першій половині XVІІІ ст.
