Напередодні Нового року, за старим стилем, українці відзначали день Преподобної Меланії Римлянки або Щедрий вечір, залишок стародавнього, ймовірно, дохристиянського звичаю. В народній традиції обидва свята об'єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір, або свято Меланки.

Внаслідок розбіжності, яка існує між Григоріанським (світським) та Юліанським (церковним православним) календарем, українці святкують Новий рік двічі в році: офіційне святкування Нового року припадає на 1 січня, а 14 січня, яке залишилося в народній традиції важливою складовою прадавнього календарного обрядового циклу українців, сьогодні носить назву Старого Нового року. В давнину це було велике релігійне та громадське свято.

Щедра вечеря проходила так же урочисто, як і на Свят-вечір, але страви не обмежувались ні в кількості, ні в асортименті. Знову готували кутю – Щедру – скоромне блюдо з додаванням вершкового масла, вершків або молока. Головним обрядом цього вечора було щедрування – давній народний звичай новорічних обходів будинків односельців, під час яких групи щедрівників славили своїми піснями господарів, бажали їм здоров’я і заможності. Першими починали щедрувати діти, потім молодь та дорослі. Щедрування супроводжувалось обрядовими іграми з масками. Найпоширенішими були «коза» та «Меланка».

«Коза» в своїй основі мала театралізоване дійство, а головною особою був парубок, переодягнений козою (у вивернутому кожусі і в дерев’яній масці). Доречі, маска кози відома у багатьох слов’янських і не слов’янських народів, її походження пов’язане з аграрно-магічними культами і поклонінням тваринам.

Центральним моментом ритуалу був танець кози, її «помирання» та «воскресіння», що символізувало циклічний колообіг часу – Новий рік.

За стародавнім міфом, окрім сина, у всеєдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Меланкою, бо вона була мила й чарівна.

Одного разу коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав із срібного терема Меланку й запроторив у підземне царство. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому після Щедрого Вечора святкують Василя.

За «Меланку» вбирається парубок, що вміє добре жартувати.

«Меланка» має свій «почот», сама не ходить! «Почот» неабиякий: орач з чепігами від плуга, сівач з сівнею через плечі, дід з гарапником, ведмідь, коза, журавель, циган, циганка і чорт з ріжками. Все це – в кожухах догори вовною, в машкарах, лахмітті, підмальоване білою глиною, замащене сажею, з клоччя зроблені бороди, вуса, патли... Одним словом – хто як зумів!

Ватага рухається селом з жартами, вигуком, сміхом. «Циганка» пристає ворожити, «циган» – коні міняти, «ведмідь» танцює, «коза» грає на скрипці, а «журавель», найвищий парубок у селі, вибиває в бубон.

Діти юрбами бігають за парубочою «Меланкою», та й старі не раз вибігають на вулицю, щоб подивитись на веселу компанію...

До кожної хати ватага не заходить – йде туди, де збираються дівчата.

Свята – Маланки та Василя вважалися найкращими для ворожіння. Ворожать переважно так само, як на «Андрія» ворожили.

Наприклад на Полтавщині кидали чобіт через хату, спостерігаючи, на який куток села покаже носок взуття – звідти буде і наречений. Кладуть під подушку гребінця і, лягаючи спати, промовляють: «Суджений-ряджений, розчеши мені голову!». Хто присниться, з тим і випаде одружитись. Запалюють дві свічки. Якщо свічки, згоряючи, схиляються одна до одної, то дівчину чекає щасливий шлюб, якщо ж нахиляються у різні боки – погана ознака.

Окрім ворожіння, в ніч на Старий Новий рік люди намагалися завбачувати прикмети. Ось деякі з них:
- якщо ніч проти Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби;
- якщо сонце високо зійде, увесь рік буде щасливим, а особливо добрим буде врожай садовини;
- якщо іній – рясно вкриває всі дерева, буде врожай на зернові та гарний медозбір;
- якщо падає м'який сніг – на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим;
- який перший день у Новому році, то й рік буде такий;
- якщо на Меланії відлига, то чекали теплого літа.

Марина Кондратенко, завідувачка відділу ПКМ імені Василя Кричевського.