21 01 13 mylaradovich02

13 січня 2021 р. минає відзначаємо 175-та річниця від дня народження видатного полтавського етнографа Василя Петровича Милорадовича. Він належав до давнього сербського роду, представники якого з’явилися в українських землях на початку XVIII cт. Тоді Михайло Ілліч Милорадович здобув уряд гадяцького полковника. Уподальшому його нащадкам належали земельні володіння у Зіньківському, Лохвицькому, Лубенському, Пирятинському та Прилуцькому повітах Полтавської губернії. Отож родина ювіляра була шляхетною та заможною.

Василь Петрович народився 1 січня (13 січня за новим стилем) 1846 р. в с. Токарі Лохвицького повіту Полтавської губернії. Навчався в Імператорському Харківському університеті (випуск 1869 р.) та отримав учений ступінь кандидата права. Служив мировим суддею Лубенського повіту. З 1890 р. перебував у відставці. Після завершення служби почав активно займатися улюбленою справою – етнографічними дослідженнями, результати яких публікував на сторінках наукових видань, зокрема, «Збірника Харківського Історико-Філологічного товариства».

Протягом 1888–1895 рр. у Лубенському повіті Василь Петрович записав багатий етнографічний матеріал, пов’язаний з поховальною обрядовістю: зокрема, похоронні плачі за батьками, чоловіком, дружиною, дітьми, бабусею, тіткою, кумою, братами, сестрами, ятрівкою (дружиною чоловікового брата) й навіть за сусідкою.

У майбутньому публікації Василя Милорадовича стали частиною джерельної бази мого дисертаційного дослідження, яке було присвячене проблемі сприйняття смерті в традиційному українському суспільстві. На основі робіт Милорадовича я дослідила відмінності між проявами скорботи серед представників привілейованих кіл та представників простолюду протягом домодерного періоду. З’ясувалося, що народному світоглядові були чужими вияви стриманої скорботи, прийняті серед вищих верств суспільства.

Від періоду наукової діяльності Василя Петровича Милорадовича (помер 1911 р.) нас відділяє часовий проміжок тривалістю понад століття, але наукові напрацювання з часом лише набувають цінності й слугують основою для подальшої наукової роботи.

Підготувала Олена Замура, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник науково-дослідного експозиційного відділу пізнього середньовіччя та нової історії Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.

21 01 13 mylaradovich01