До 50-и річчя з дня смерті

14 січня 2021 р. виповнюється 50 років з дня смерті Миколи Гавриленка (1889 – 1971). Микола Іванович Гавриленко – видатний український орнітолог, теріолог, герпетолог, урбозоолог, організатор заповідної справи, знавець геології, археології, історії, етнографії краю, музеєзнавець, краєзнавець, кандидат біологічних наук.

Народився М.І. Гавриленко в Полтаві у родині столяра-червонодеревця. Середню освіту здобув у Полтавському Олександрівському реальному училищі (нині Полтавський політехнічний фаховий коледж Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»). У 1912 р. став студентом фізико-математичного факультету Імператорського Харківського університету (нині Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна). Після закінчення університету почав працювати у природничо-історичному музеї Полтавського губернського земства, спочатку на посаді помічника завідувача, згодом завідувача відділу природи. Взагалі з музеєм було тісно пов’язано усе життя вченого, цій установі він віддав понад 25 років. За словами письменника П.П. Ротача, з яким приятелював М.І. Гавриленко, «Полтавський музей був для Миколи Івановича часткою душі, без якої вона не мала б духовної завершеності». Колеги по музею дали йому прізвисько «Деркач» за те, що добре імітував спів цього птаха. Взагалі він настільки досконало вивчив життя птахів, що міг наслідувати їх поведінку.

Особливе місце у діяльності Миколи Гавриленка як музейного працівника займали питання охорони природи, організація заповідників. У березні 1918 р. він вступив до Полтавського Товариства любителів природи, яке було організовано в стінах музею з ініціативи В.І. Вернадського. Завдяки діяльності Миколи Івановича були створені перші заповідники: Парасоцький ліс на Диканщині та Академічний степ на Карлівщині. У 1928 р. М.І. Гавриленко вперше на Полтавщині  влаштував у музеї  виставку «Охорона природи», яка включала розділи – охорона природи в нашій країні і за кордоном. До її відкриття музей видав підготовлену Гавриленком брошуру «Охороняймо природу». Довгі роки музейну роботу вчений поєднував з викладацькою. Читав біологічні дисципліни у земській гімназії (колишня жіноча гімназія М.П. Павелко), Українському університеті – вищій науковій школі, відкритій у Полтаві 1918 р., у Полтавському учительському, згодом інституті соціального виховання (нині Полтавський  національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка) та Вищій Робітничій школі, з якої бере початок Полтавський  сільськогосподарський інститут (нині Полтавський державний аграрний університет). В останньому працював як лаборант і як викладач (лектор) зоології.

Микола Гавриленко був членом багатьох наукових товариств і комітетів: Українського наукового Товариства дослідування і охорони пам’яток старовини та мистецтва на Полтавщині, Московського і Харківського товариств дослідників природи, дійсним членом Всесоюзного товариства орнітологів, членом-кореспондентом Всеукраїнського археологічного комітету, інших.

У грудні 1935 р. М.І. Гавриленко був незаконно заарештований з мотивацією за участь у діяльності так званої контрреволюційної групи «астрономічний гурток» і засуджений до п’яти років позбавлення волі. Реабілітований 1989 р., посмертно. До кінця 1940 р. він перебував у таборах для політв’язнів в Омській і Тюменській областях. У жахливих умовах вижив завдяки своїй майстерності виготовляти опудала тварин, адже був досконалим таксидермістом. Повернувшись із заслання, працював у музеї на різних посадах: столяр, науковий співробітник. Під час нацистської окупації продовжував роботу в музеї (не евакуювався за станом здоров’я). За словами Миколи Івановича, в ньому залишились  тільки окремі працівники, пов’язані з музеєм «плотію і кровію». Із експонатів, що не були евакуйовані, М.І. Гавриленком була створена експозиція відділу природи. У цей час учений продовжував природоохоронну діяльність. В окупаційній газеті «Голос Полтавщини» публікував статті про заповідні території краю. У вересні 1943 р. Микола Іванович разом з іншими музейними працівниками, ризикуючи життям, рятував з пожежі експонати та бібліотеку музею. Після визволення Полтави працював заступником директора з наукової частини і завідувачем відділу природи. За короткий час Микола Гавриленко поклав початок музею післявоєнного періоду, був ініціатором його відродження. Наприкінці 1946 р. М.І. Гавриленко припинив свою роботу в музеї. У заяві до Головного комітету в культурно-освітніх справах України від 27 листопада 1946 р., Микола Іванович пише: «Вважаючи за неможливе своє перебування в Полтавському історико-краєзнавчому музеї прошу остаточно звільнити мене від роботи в музеї». Очевидною причиною звільнення було його засудження і перебування на окупованій німцями території.

Із 1946 р. і до 1960 р. Гавриленко працював старшим викладачем природничого факультету Полтавського педагогічного інституту. Був  одним із найбільш авторитетних та улюблених студентами викладачів. Помер М.І. Гавриленко 14 січня 1971 р. Похований у Полтаві на Новоміському кладовищі, поряд з могилами дружини Ганни Федорівни (1903 – 1971) і сина Олега (1933 – 1976).

Наукова спадщина вченого нараховує близько 70 праць, надрукованих у вітчизняних і закордонних виданнях та унікальну колекцію тушок птахів Лівобережної України (понад п’яти тис. екземплярів), яку він зібрав і власноруч виготовив протягом шістдесяти років польових робіт (1900 – 1959). Більша частина цієї колекції зберігається у Музеї природи Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського, створено іменний фонд науковця. Колекція, що стосується  персоналії нараховує понад 150 одиниць. До її складу увійшло 29 тушок і три опудала птахів з орнітологічної колекції вченого, епістолярна спадщина (листування з видатними натуралістами В.І. Вернадським, М.О. Мензбіром, Л.С. Бергом, хіміком і орнітологом В.М. Зубаровським), наукові праці, рукописи, спогади учнів, фототека. Частина пам’яток про життя і наукову діяльність ученого презентована у меморіальній вітрині експозиції відділу природи.

Див.: Природознавець Микола Гавриленко: епоха та пам'ять. Укладачі: Самородов В.М., Кигим С.Л. / Наук. ред. М.В. Гриньова. – Полтава, 2009. – 203 с.

Підготувала завідувачка науково-дослідного експозиційного відділу природи ПКМ імені Василя Кричевського Світлана Кигим

21 01 14 gavrilenka01

21 01 14 gavrilenka01

21 01 14 gavrilenka01