Визначний радянський та український археолог, доктор історичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, заслужений професор Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, почесний громадянин міста Харкова, професор Борис Андрійович Шрамко належить до плеяди легендарних вітчизняних археологів та когорти наставників чималого кола українських археологів. І, крім усього цього, він був не тільки педагогом для частини науковців Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, а й добрим другом музею упродовж трьох десятиліть життя. Тож не дивно, що сьогодні без імені Бориса Андрійовича не проходить жодна екскурція в обласному музейному осередку Полтавщини.

З ім’ям ученого пов’язане вивчення доби раннього залізного віку в Україні та зокрема на Полтавщині, багаторічні дослідження широко відомого Більського городища, інших археологічних пам’яток краю. Мабуть жоден із колег-археологів і сучасників не присвятив Полтавській землі стільки років плідних наукових досліджень, не підготував такої кількості наукових та публіцистичних праць, жоден не сходив — не зміряв пішки чи за кермом доволі скромного «Запорожця» стільки стежок, курних шляхів і торованих доріг Поворскля, Посулля і Припсілля.

І хоча ім'я Б. А. Шрамка ввійшло до анналів радянської, української, східноєвропейської та світової археології, є широко відомим історичному та краєзнавчому загалу колишнього СРСР, України й сусідніх країн, він має вагомий слід і в краєзнавстві Полтавщини, де у часописах, на сторінках довідників та путівників, з трибун наукових конференцій завжди звучало його впевнене і виважене слово...

Борис Андрійович — приклад унікального вченого, який навіть у літах до останніх днів не припиняв працювати над своїми науковими працями, писав статті і публікації, консультував колег. Останньою прижиттєво виданою працею стала його невелика, проте змістовна замітка у нашому збірнику наукових праць «Полтавський краєзнавчий музей» за 2011 рік та статті у 12-му томі обласної енциклопедії «Полтавіка», присвяченому проблематиці релігії і церкви на Полтавщині.

Стосовно найдавнішої історії Полтавщини, то безперечним здобутком вченого, широко відомим у світі, є обстоювана Б. А. Шрамком більшу частину життя гіпотеза про те, що Більське городище у Котелевському і Зіньківському районах Полтавської та Охтирському районі Сумської областей є містом Гелоном, згаданим у праці «батька історії» Геродота. На основі власних польових досліджень відомий археолог та історик вбачав у Більському археологічному комплексі залишки значного політичного, торгового, ремісничого і релігійного центру Лісостепової Скіфії. Ним же проведене вивчення процесу поступового переростання значних міжплемінних центрів доби раннього залізного віку в міста-держави, на зразок античних полісів, з широкою сільськогосподарською округою, питань ранньої державності скіфської епохи та багато ін.

Ці проблеми знайшли висвітлення у величезній кількості наукових праць Б. А. Шрамка, серед яких його докторська дисертація «Господарство лісостепових племен Східної Європи скіфської доби» (К., 1966), широко знана монографія «Більське городище скіфської доби (місто Гелон)» (К., 1987, також вміщена у нещодавно перевиданій ІКЗ «Більськ» чи не найповнішій добірці наукової спадщини вченого), три підручники та посібники для історичних факультетів університетів, понад 400 наукових статей і публікацій, що побачили світ в Україні, Білорусі, Данії, Німеччині, Польщі, Росії, Словаччині, Угорщині, Чехії та ін. країнах.

Наукова діяльність вченого продовжувалася до кінця життя. Він здійснював наукове консультування програми досліджень Більського городища, за участю археологів Гамбурга, Києва, Полтави і Харкова, з метою не тільки вивчення грандіозної пам'ятки, а й її часткової музеєфікації, створення на території та в окрузі історико-культурного археологічного заповідника, рецензував праці молодших колег, надавав відзиви на численні дисертаційні дослідження.

Наслідком більше ніж 50-річної педагогічної діяльності Б. А. Шрамка на історичному факультеті Харківського університету як старшого викладача, доцента і професора стали лекційні та семінарські курси з археології, історії археології, історіографії та інших дисциплін, керівництво археологічною практикою студентів факультету. А серед його учнів — тисячі не тільки фахівців-археологів, істориків, а й пересічних викладачів історії шкіл, керівників адміністративних та господарських органів й установ, краєзнавців. Частина з них живе і, сподіваємося, ще працює на Полтавщині.

Учений був членом редколегій цілої низки столичних, а також ряду полтавських наукових видань, у тому числі полтавського наукового журналу «Археологічний літопис Лівобережної України» (1997 – 2009), більше десятка збірників наукових праць (1989 – 2012), рецензентом місцевих археологічних видань. Його виступи більш ніж на 200 наукових та пам'яткоохоронних конференціях, симпозіумах, семінарах і нарадах як в Україні, так і за кордоном не стосувалися лише суто наукових археологічних проблем, а охоплювали значно ширші кола питань – екології культури, збереження історико-культурної спадщини людства, музейництва, історії науки та культури України.

Він же виступав незмінним учасником усіх наукових і громадських пам'яткоохоронних та археологічних заходів на Полтавщині у 1970 – 1990-х рр., тривалий час консультував науковців Полтавського краєзнавчого музею і Центру охорони та досліджень пам'яток археології, цікавиться результатами наукових експедицій полтавців, завжди уважно ставився до справ зі створенням історико-культурного заповідника у Більську.

До Полтавського краєзнавчого музею він передав кілька великих колекцій з розкопок Східного та Західного укріплень Більського городища, до складу яких входили відомі реліквії й витвори давнього пластичного мистецтва, рідкісне архаїчне бронзове дзеркало, випадково виявлене на території Великого Більського укріплення. Б. А. Шрамко – учасник чотирьох наукових конференцій, проведених у стінах музею, навіть — кількох дослідницьких акцій музейного гуртка юних археологів, двох конференцій, зініційованих Центром охорони та досліджень пам’яток археології. У виданнях музею та Полтавського Центру археології опубліковано півтора десятки наукових праць ученого.

Тож Полтавська громада, його учні в містах та області, колишні студенти-археологи і вихованці вкотре вклоняються Патріарху археологічної науки України, визначному вченому з європейським ім’ям, вдячно пам’ятаючи про краще і незабутнє у стосунках, поради і настанови, консультації і щире людське спілкування. А історія нашого краю назавжди збереже ім’я вченого, який зробив реальним вбачати у Більському археологічному феномені залишки стародавнього Гелону, відкрив світовій науці цю небуденну пам’ятку, допоміг у становленні як фахівців не одному десятку колег.

Директор та археологи музею

До наведених вище рядків додаємо невелику добірку фотознімків, котра, сподіваємося, буде цікавою не тільки колегам, історикам та краєзнавцям, а й багатьом полтавцям. Правда, більшість із цих світлин має суто аматорське походження, хоча й вони, певно, докладуть дещицю до літопису вшанування і пам’яті цієї визначної людини і вченого.

1. Поч. 1960-х рр. Місто Харків. Б. А. Шрамко в кабінеті.

2. 1968 р. Східне укріпленя Більського городища. Розкопки Б. А. Шрамка.

3. 1970-ті рр. Б. А. Шрамко на Східному Більському укріпленні.

4. 1972 г. Східне укріплення Більського городища. Святкування дня археолога.

5. 1978 р. Б. А. Шрамко на Східному укріпленні Більського городища.

6. 1978 р. Б. А. Шрамко на Східному укріпленні.

7. 1980 р. Околиці Котельви. За оглядок знахідок із дослідженого кургану.

8. 1982 р. Під час розкопок Східного укріплення у Більську.

9. 1988 р. У таборі на Східному укріпленні Більського городища.

10. 1989 р. Місто Полтава, Біла альтанка. Серед учасників 2-го науково-практичного семінару «Охорона та дослідження пам’яток археології».