Глек був випадково знайдений в 1924 р. у р. Псел поблизу с. Омельник і через два роки надійшов до збірки музею. Під час Другої Світової війни він постраждав при пожежі і відреставрували його лише у 1993 р.
Виріб можна віднести до типу одноручних глеків зі сферичним тулубом, з низьким зрізано-конічним горлом, що розширюється догори, та пласким виділеним денцем. Глек має вертикальну, підпрямокутну у перерізі, кільцеподібну ручку-вушко. Вона кріпиться до плеча (верхнім кінцем – під горлом, а нижнім – до місця максимального розширення тулуба), що дозволяє розглядати її як низькопосаджену. Від кінців ручки по стінках тулуба відходять валики.
Схожі за профілюванням і пропорціями одноручні глеки нечисленні. Такі вироби, що мають низькопосаджені ручки, виявлені у сарматських похованнях III-I ст. до н.е. Нижнього Поволжжя, три посудини походять із шару II-III ст. н.е. пізньоскіфського городища Алма-Кермен у Південно-Західному Криму.
Художньо-стилістичні особливості ручки глека, полягають у тому, що від обох її кінців по стінках тулуба відходять п’ять валиків-відростків. Верхні з них - прямі й короткі, розходяться горизонтально. Нижні – також прямі, але довші і вниз по тулубу вони відходять під деяким нахилом, а їхні закінчення загнуті досередини. Ще один короткий і широкий валик відходить від місця причепа нижнього кінця ручки вниз по тулубу вертикально. Вважається, що подібні рельєфні відростки є зооморфною стилізацією, котра імітує передні та задні кінцівки, а також хвіст якоїсь тварини.
На думку Володимира Власова, цікавою особливістю глека є те, що він поєднує в собі типово сарматську форму (особливо показові в цьому сенсі практично співпадаючі за розміром діаметри дна та горла) і розташування ручки на тулубі посудини, з характерним оформленням місць причепів ручки п’ятьма рельєфними відростками, яке було властиве посуду аланів Центрального Криму.
Поодинокий характер глека із зооморфною ручкою на території лісо-степового середньодніпровського Лівобережжя, де такий посуд більше невідомий, і його зв’язок з розташованим на досить великій відстані Кримським півостровом навряд чи є випадковими. Він не може пояснюватися простим збігом обставин, а також результатом запозичення чи торгівельних зв’язків. Це, швидше за все, може свідчити за етнокультурну єдність кримських екземплярів, виконаних за канонами аланської кераміки, і наявність глека, знайденого в околицях с. Омельник, має бути обумовлена безпосередньою присутністю носіїв відповідних керамічних традицій, тобто аланів в пониззі Псла у кін. IV ст. н. е.
Див.: Луговий Р.С., Ткаченко О.М. Археологічні знахідки з Кременчуччини у збірці Полтавського краєзнавчого музею // Археологічний літопис Лівобережної України. – 2003. – № 2. – С. 72-80.
Супруненко О. Б., Шерстюк В. В. Кургани нижнього Припсілля = The Lower Psel Mounds. - К., 2011. - С. 30-32.
Матеріал підготували: завідувачка науково-дослідного експозиційного відділу археології Мельникова І. С., старший науковий співробітник науково-дослідного експозиційного відділу археології Калініна Є. А.
