До 215-річчя Л. І. Боровиковського, українського поета, етнографа.

22 лютого 2021 року виповнюється 2015 років з дня народження Левка Івановича Боровиковського (22.02.1806, с. Мелюшки Хорольського повіту Полтавської губернії – 06.12.1889, с. Мелюшки Хорольського повіту Полтавської губернії) - українського поета-романтика, фольклориста, етнографа, філолога.

Народився у небагатій дворянській родині. Навчався до 1826 р. у 1-й Полтавській гімназії. У 1826 – 1830 рр. навчався на філософському факультеті Харківського університету. У 1838 – 1855 рр. викладав історію, російську словесність та латинську мову у гімназіях та інших навчальних закладах. Розквіт поетичної творчості припадає на 1830 – 1840-і рр. В цей час створено багато балад, пісень, віршів, дум та байок. Найвідоміший твір – балада «Маруся» (1829) – вільна переробка балади В.Жуковського «Светлана». За життя була опублікована лише одна книга «Байки й прибаютки» (1852), написана живою народною мовою. Збирав народні пісні, прислів’я, повір’я, працював над словником української мови. Один з найперших перекладачів творів О.С.Пушкіна та А.Міцкевича українською мовою. Творчий доробок Боровиковського Л.І. складав понад 600 байок. Укладав словник української мови (роботу над ним не закінчив).

Являвся одним з зачинателів української романтичної течії, вніс у літературу нові сюжети, мотиви, теми. Дебютував у 1828 р. з поемою-билиною «Пир Владимира Великого», опублікований російською мовою в журналі «Вестник Европы». Також друкувався у журналах «Отечественные записки», «Український альманах» І.Срезневського, у альманасі «Ластівка» Є.Гребінки.

Деякий час Л.І.Боровиковський працював у 1-й Полтавській гімназії викладачем, а з 1852 р. став інспектором. Також працював у гімназіях м. Курськ та Новочеркаськ. У 1837 р. переїхав до м. Полтава і мешкав у місті до 1853 р. З 1852 р. викладав у Полтавському інституті шляхетних дівчат. В той же час у інституті працював П.Гулак-Артемовський.

Останні роки життя провів у м. Хорол та у рідному селі Мелюшки. Похований у с. Мелюшки. Могила розшукана хорольськими учнями під керівництвом учителя-краєзнавця Ходосова К.О. У 1961 р. на могилі встановлено цегляний обеліск, який у 1986 р. замінили на мармурову стелу, яка, у свою чергу, була замінена на стелу з полірованого сірого граніту у 2000-х роках.

Олександр Лимар – науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.

21 02 22 borovikovskiy01

21 02 22 borovikovskiy01