Полтавські шляхи В.В. Докучаєва

…В.В. Докучаєв визначався своїм зростом і духовною могутністю.
Велика людина, зробив багато і плідно для Полтавщини…
М.О. Олеховський

1 березня 2021 р. виповнюється 175 років від дня народження видатного натураліста, геніального мислителя Василя Васильовича Докучаєва.

Василь Докучаєв (1846, с. Мілюково Смоленської губ., нині Смоленської обл. Росії – 1903, С. Петербург) – ґрунтознавець, основоположник загальної агрономії, вчення про географічні зони, провісник вчення про біосферу та екологічний напрям у природознавстві. Найголовніше досягнення вченого – створення нової галузі науки – генетичного ґрунтознавства. Загальновідомо, що він відкрив четверте царство природи – ґрунти, які співіснують з мінералами, тваринним і рослинним світом. Це відкриття рівнозначне відкриттю Д.І Менделєєвим періодичного закону хімічних елементів. Про всесвітнє визнання докучаєвського ґрунтознавства свідчать такі факти. Терміни, які увів учений в науку про ґрунти з російської народної мови – чорнозем, підзол, солонці, солончак, увійшли без перекладу до книг з ґрунтознавства в різних країнах світу, а донедавна Оксфордський університет приймав переважно абітурієнтів, які володіли російською мовою: професори найстарішого в Англії навчального закладу вважали, що кожен ґрунтознавець повинен читати праці В.В. Докучаєва в оригіналі.

Шляхи Василя Докучаєва пролягали полтавською землею. Вперше з Полтавщиною вчений познайомився у 1877 р. і пізніше, в 1881 р., під час дослідження чорноземної зони Росії. Тоді, за його словами, він виходив пішки близько 10 тисяч верст (понад 10 тис. км). Відомості про полтавські чорноземи увійшли до класичної праці вченого «Російський чорнозем», за яку він одержав наукову ступінь доктора мінералогії і геогнозії та був удостоєний вищої академічної нагороди – Макаріївської премії. У 1888 р. В.В. Докучаєв на запрошення Полтавського губернського земства очолив експедицію з дослідження ґрунтів губернії, яка стала епохою в історії вивчення природних умов і ресурсів краю. Робота експедиції не обмежилась оцінюванням земель, нею було проведено комплексне екологічне вивчення території губернії. Результатами діяльності експедиції стала перша в Російській імперії 10-и верста карта ґрунтів губернії, багаті колекції ґрунтів, гірських порід, гербарій рослин. За її матеріалами було видано 15 повітових випусків і 16-й – загальний по губернії з картами: гіпсометричною, ґрунтів, льодовикових відкладів. Матеріали полтавської експедиції експонувались на численних міжнародних виставках, зокрема, у 1889 р. на Всесвітній виставці в Парижі, присвяченій 100-річчю Великої французької революції, у 1893 р. на Всесвітній Колумбовій виставці в Чікаго до 400-річчя відкриття Нового світу Христофором Колумбом, де одержали високі нагороди. У 1900 р. на Всесвітній виставці в Парижі В.В. Докучаєву було присуджено вищу нагороду, Grand prix, за експонування зразків ґрунтів, численних карт, наукової звітності Полтавської експедиції та фотовідбитків полтавських краєвидів.

Ім’я Докучаєва вписано і в історію музейної справи. У 1891 р. за ініціативи вченого було створено Природничо-історичний музей Полтавського губернського земства (нині Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського), в основу якого лягли природничі колекції, зібрані докучаєвською експедицією. До наших днів у найстарішому крайовому музеї України, який у 2021 р. відзначає своє 130-річчя, збереглися унікальні експонати з докучаєвської колекції. Справжнім скарбом національної науки та історії є колекція зразків ґрунтів, яка на сьогодні нараховує 3802 одиниці. Порівнюючи ґрунти, зібрані учасниками докучаєвської експедиції наприкінці ХІХ ст. із сучасними ґрунтами, можна прослідкувати, які зміни відбулися з найважливішим природним ресурсом, який за словами В.І. Вернадського є «благородною іржею землі». Серед меморіальних речей, що зберігаються в музеї – кишеньковий годинник швейцарської фірми «Павел Буре», яким користувався вчений під час роботи експедиції, візитка В.В. Докучаєва, подарована господареві хати у Нових Санжарах, де знаходилась штаб-квартира експедиції з дарчим написом ученого, фотопортрет В.В. Докучаєва з автографом вченого, подарований першому завідувачу музею М.О. Олеховському, фотовідбиток із зображенням дружини Г.Є. Сінклер-Докучаєвої та інших осіб. Частина матеріалів докучаєвського фонду представлена в експозиції відділу природи та постійнодіючої виставки «Історія музею».

Після закінчення роботи експедиції Василь Докучаєв підтримував тісні зв’язки з науковцями музею, допомагав у створенні музейної експозиції, подарував колекцію зразків ґрунтів з різних ґрунтових зон. Відвідав музей вчений у 1900 р., коли на запрошення Полтавського губернського земства прочитав земським працівникам і полтавській інтелігенції цикл лекцій з ґрунтознавства, і востаннє – у 1903 р. Полтавська губернська земська управа після його смерті, відзначаючи заслуги у вивченні природи краю та створенні музею, ухвалила виділити кошти на виготовлення портрету вченого. За деякими припущеннями, портрет В.В. Докучаєва, вміщений в експозиції музею, був намальований талановитим українським живописцем-портретистом Г.І. Циссом і втрачений під час нацистської окупації.

Полтавці свято бережуть пам'ять про Василя Васильовича Докучаєва. Його ім’я носять вулиці в Полтаві (Київський район), Кременчуці (Крюківський район). На головному корпусі Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М.І. Вавилова ІС і АПВ НААН України відкрито меморіальну дошку на честь дослідників, які тут працювали. Серед плеяди вчених другим викарбувано ім’я В.В. Докучаєва. У Кременчуці на будинку по вулиці Лейтенанта Покладова (колишній готель «Вікторія») встановлено меморіальну дошку на честь В.В. Докучаєва і В.І. Вернадського, які зупинялись тут. На Полтавщині є і жива пам’ятка, пов’язана з ім’ям Докучаєва. Це лісосмуга О.О. Ізмаїльського (український агроном, ґрунтознавець, неофіційний учасник полтавської експедиції), насаджена наприкінці ХІХ ст. за участі В.В. Докучаєва на хуторі Дячкове Полтавського повіту. У наш час оголошена ботанічною пам’яткою природи місцевого значення.

Див.: В.В. Докучаєв і Полтавщина: факти, документи, бібліографія. Уклад. Самородов В.М., Кигим С.Л. / Наук. ред. К.М. Ситник. – Полтава: «Верстка», 2007. – 182 с.

Світлана Кигим, завідувачка науково-дослідного експозиційного відділу природи ПКМ імені Василя Кричевського

21 03 01 dokuchaev01

21 03 01 dokuchaev01

21 03 01 dokuchaev01

21 03 01 dokuchaev01

21 03 01 dokuchaev01

21 03 01 dokuchaev01

21 03 01 dokuchaev01

21 03 01 dokuchaev01

21 03 01 dokuchaev01

21 03 01 dokuchaev01

21 03 01 dokuchaev01

21 03 01 dokuchaev01