Про нове видання «Літопису» Самійла Величка

У 2020 р. побачило світ нове видання «Літопису» Самійла Величка. Видання вийшло до 300-річчя створення цієї непересічної писемної пам’ятки української історичної думки, створеної на Полтавщині на початку XVIII ст. До роботи над дослідженням «Літопису» та його підготовкою до видання долучилися російські та українські науковці, серед яких Т. Г. Таїрова-Яковлєва (доктор історичних наук, професорка Санкт-Петербурзького університету, Російська Федерація), А. В. Багро (кандидат історичних наук, м. Санкт-Петербург, Російська Федерація), С. О. Багро (кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Національного заповідника «Софія Київська»), В. А. Смолій (академік НАН України, директор Інституту історії України), А. М. Бовгиря (кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Відділу української історіографії Інституту історії України), Г. В. Боряк (член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, заступник директора з наукової роботи Інституту історії України), Л. А. Гнатенко (доктор історичних наук, старший науковий співробітник Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського) та ін.

Результатом багаторічної праці великого колективу науковців стало ґрунтовне дослідження «Літопису». Вперше з часу його відкриття видано повний текст цієї унікальної писемної пам’ятки. Нове видання ґрунтується на оригіналі рукопису С. Величка, що зберігається у Російській національній бібліотеці (м. Санкт-Петербург), та його київській копії другої половини XVIII ст. із зібрання М. Й. Судієнка.

Укладачі видання зазначили, що «глибоке вивчення пам’ятки неможливе без її належної публікації. Тому повноцінне видання твору С. Величка вже давно актуальне для наукової спільноти». Нове видання «Літопису» призначене у першу чергу для науковців (істориків, джерелознавців, мовознавців, викладачів та ін.) і дає змогу побачити текст у його первісному вигляді, так, як його задумав і бачив сам літописець. Передмова до видання – це свого роду звіт дослідників за багаторічну наукову діяльність. Вона складається із вступної статті – «До читача» (В. Смолій, Т. Таїрова-Яковлєва); «Історії» (С. Багро, А. Бовгиря, Г. Боряк, Т. Таїрова-Яковлєва), де викладено унікальне дослідження історії написання, зберігання, побутування пам’ятки та її відкриття для наукового світу, історіографія твору, його літературні характеристики.

Розділ «Самійло Величко: біографічна довідка» (Т. Таїрова-Яковлєва) є спробою реконструювати життєвий шлях С. Величка, його походження за унікальними історичними документами: від початку служби у Генеральній військовій канцелярії до трагічних подій 1708 р. Авторці вдалося встановити зв’язок між ув’язненням С. Величка наприкінці року та виступом гетьмана І. Мазепи на основі листа січового писаря Г. Богулі від 21 листопада 1708 р. У біографічній довідці зроблене уточнення з приводу останньої згадки про козацького літописця, яка датована 9 травня 1729 р.

У розділі «Оригінал пам’ятки: кодикологічний аналіз» (А. Мельник, І. Поляков, Т. Таїрова-Яковлєва, Д. Ципкін) представлений палеографічний аналіз, кодикологія, результати дослідження водяних знаків на папері (філіграней). Окрему увагу приділено зображенням із «Літопису» С. Величка. Проаналізовано не лише рукописний оригінал, а й його київська копія (Л. Гнатенко), яка, до речі, ніколи не видавалася.

Після передмови поданий повний текст пам’ятки та зображення портретів із «Літопису». Наостанок видання містить перелік історичних праць, літературних творів та документів (упорядник - С. Багро), якими користувався Самійло Величко під час укладання «Літопису». Він налічує 309 назв. Використана у «Літописі» С. Величка тогочасна література – історичний чи то поетичний твір – дає змогу відстежити, яким чином формувався світогляд цієї непересічної особистості, а також джерела її знань, її смаки й вподобання.

На щастя, попри труднощі, що виникли в процесі підготовки видання, воно все ж таки побачило світ. Один із примірників пам’ятки є і в Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського. На часі – видання коментарів до «Літопису».

Під час підготовки матеріалу для сайту стало відомо, що «Літопис» Самійла Величка став переможцем у Всеукраїнському рейтингу «Книга року – 2020», з чим вітаємо його укладачів та видавців.

Підготували:

Віталій Яремченко, старший науковий співробітник науково-дослідного відділу історії пізнього середньовіччя та нової історії;

Алла Лавріненко, старший науковий співробітник науково-дослідного відділу музеєзнавства.

21 03 16 velychko01

21 03 16 velychko01

21 03 16 velychko01