Вже перший день весни.
Надворі ж – наче лютий
І горобець під стріхою сидить надутий
Та голосно співає: жив, жив, жив!
Цю ніч холодну, бачте, пережив!
(О. Халимон)

З 2010 року екологічний календар поповнився ще однією датою. Відтоді 20 березня – Всесвітній день горобця. Запровадити його запропонували спільно індійські і французькі орнітологи за підтримки багатьох національних та міжнародних організацій.

Ці маленькі, сіро-коричневі, непоказні пташки чи не найкраще за всіх прижилися поруч із людиною. Так прижилися, що в дикій природі горобці вже майже не гніздяться. В Україні і, зокрема, на Полтавщині, зустрічаються два види горобців – польовий і хатній.

Хатній горобець має сіру маківку, світло-сірі щоки, велику чорну пляму на горлі і грудях. Самки і молоді птахи з темними ряботинами. Польовий горобець відрізняється коричневою, а не сірою шапочкою, чорною плямкою на щоках і двома білими смужками на крилах. У польових горобців самці і самочки забарвлені однаково.

Горобців ми зустрічаємо так часто і такими великими зграйками, що може здатися дивним заклик їх охороняти і берегти. Навіщо, коли їх сила-силенна? Але хоч цих птахів і більше, ніж рідкісних какапо, наприклад, та їх дуже багато гине взимку від голоду і холоду, навесні в період гніздування – від хижаків, протягом року – під колесами автомобілів. І якщо ми будемо підгодовувати їх взимку, розмістимо у себе в садках безпечні, надійні будиночки для їх гніздування – горобці нам віддячать. Адже основна їжа для їх пташенят – це комахи, особливо горобці полюбляють різноманітних гусениць, тобто шкідників саду і городу.

Горобця як помічника у сільському господарстві першими оцінили і увічнили американці. В другій половині ХІХ століття для боротьби з великим нашестям досі невідомої гусені в Америку з Європи завезли горобців. Це виявилося вдалим рішенням – птахи швидко розмножилися (в них буває до трьох виводків пташенят за рік) і поїли гусінь. На знак вдячності в місті Бостон встановили пам’ятник горобцю.

А от китайці вчинили навпаки. В 1958 році в рамках політики «великого стрибка» і оптимізації сільськогосподарського виробництва з метою подолання голоду було складено план боротьби з «чотирьма шкідниками», в число яких потрапили комарі, мухи, горобці і пацюки. Чисельність комарів і мух голими руками скоротити непросто, пацюків теж, тож найбільше в процесі виконання плану постраждали горобці. Їх відстрілювали, збивали з рогаток, залучивши до цього школярів, руйнували гнізда. Горобці не можуть триматися в повітрі довше 15 хвилин, тож люди ганяли їх, поки знесилені птахи не падали на землю, а там вже добивали. І за що ж такий геноцид? За те, що горобці їли зерно. Але дуже швидко з’ясувалося, що крім зерна птахи їли ще гусінь та інших безхребетних тварин. І без горобців у наступні роки врожай китайців цілком закономірно дістався саме шкідникам, у яких тепер не стало природних ворогів. Таким чином, замість подолання голоду, в Китаї настав ще більший дефіцит ресурсів, в результаті якого, за неофіційними даними, загинуло близько 30 мільйонів мешканців країни. І що найдивніше, знаючи про трагічний досвід китайців, люди все одно продовжують грубо втручатися в закони природи…

З маленьким крилатим сусідом пов’язують історію свого міста жителі Ульма в Німеччині. Місцева легенда говорить, що, звівши стіни навколо майбутнього міста і вузькі ворота, будівельники чухали потилиці, не знаючи, як пронести крізь ці ворота довгі стовбури для подальших робіт. Поки хтось не помітив, як горобці, що теж будували гніздо десь поруч, проносили довгі соломини всередину вздовж, а не впоперек. У вдячність за гарну ідею жителі Ульма помістили фігурку маленької пташки на вершечок міського собору. І досі вважають горобця символом свого міста.

Коли 2003 рік був оголошений роком горобця, на відзнаку цього в білоруському місті Барановичі на площі Леніна поставили пам’ятник маленькому борцю з гусінню. Пам’ятник користується великою симпатією містян. Учні шкіл гладять його на удачу перед іспитами. А з 2010 року щоразу 20 березня, на свято горобця, навколо нього збираються природолюби.

Підготувала Олена Деркаченко, науковий співробітник науково-дослідного, експозиційного відділу природи ПКМ ВК