До 180-річчя з дня народження Христини Данилівни Алчевської.

За 12 років до появи на світ Лариси Петрівни Косач інша жінка уже була відома під псевдонімом «Українка». Вона переписувалася з Іваном Франком, була роботодавицею Бориса Грінченка [4, с. 135], їі листи публікувала революційна газета «The Bell». За чоловіка наша героїня мала мільйонера Олексія Алчевського, засновника низки гірничопромислових підприємств («Олексіївського», «Донецько-Юріївського», «Російського Провідансу»). У 1890-х рр. загальна сума капіталів Олексія Кириловича сягнула близько 30 млн. рублів [2, c. 70].

Постать Христини Алчевської не була обділена увагою дослідників. Не зважаючи на це, існує суперечність навіть щодо дати її народження: 1841 р. або 1843 р. [2, с. 69; 3, с. 38]. Слідом за автором статті в «Енциклопедії історії України», вважатимемо за правильну дату 1841 рік.

Педагогічна спільнота шанує в особі Христини Алчевської видатну діячку народної освіти, авторку методичних статей з навчання дорослих та попечительку приватної недільної жіночої школи в селі Олексіївка (зараз належить до Луганської області). Однак педагогічній діяльності Христини Данилівни передували зайняття політичною журналістикою.

Вона палко виступила у пресі проти дій російських урядових військ під час жорстокого придушення збройного Польського повстання 1863–1864 рр. Під псевдонімом «Українка» вона писала: «…всі, хто підняв руку проти повсталих поляків, стали вже не воїни – захисники вітчизни, а розбійники, вбивці. Відкриємо їхні очі, доведемо їм, що поляки праві і що вбивати за праве діло невимовна ницість [5, c. 1312]».

Христина Данилівна була свідком відкриття пам’ятника Котляревському в Полтаві. Заради святкування вона перервала свій відпочинок на узбережжі Чорного моря під час сезону дозрівання «бурштинового винограду» [1, с. 460]. Єдиною незручністю виявидося те, що протягом урочистостей наприкінці серпня 1903 р. усі магазини й дрібні крамниці міста були зачинені. Однак гречний офіціант у готелі «Європейському» завчасно попередив її родину про цю незручність [1, с. 460].

Окрім урочистостей, пов’язаних безпосередньо з відкриттям пам’ятника, для добірного товариства були організовані виступ чоловічого хорового колективу під управлінням композитора Миколи Лисенка, постановка «Наталки Полтавки», прогулянка до Шведської могили. Пишні святкування з нагоди відкриття пам’ятника «співцеві нашої батьківщини» залишили глибокий слід у спогадах Христини Данилівни.    

Родину Алчевських Бог благословив шістьма дітьми. Батьки виховували їх в атмосфері любові до України [1, с. 459]. Саме діти підтримували Христину Данилівну, коли вона овдовіла, втішали її своїми успіхами. Зокрема, син Іван став опернии співаком, «королем тенорів», а молодша донька Христя, поетесою.    

Джерела та література.

1. Алчевская Х.Д. Передуманное и пережитое: Дневники, письма, воспоминания / Х.Д. Алчевская. – М.: Тип. Сытина, 1912. – 467 с.

2. Енциклопедія історії України: В 5 т. / Під ред. В.А. Смолія – Т. 1: А-В. – К.: Наук. думка, 2003. – 671 с.

3. Енциклопедія Українознавства. Словникова частина. – Т. 1.: Абаза Микола – Голов’янко Зиновій / Гол. ред. В. Кубійович; Заст. гол. ред. М. Глобенко. Наукове товариство ім. Шевченка. – Париж; Нью-Йорк, 1955. – 400 с.

4. Оніщенко О. Педагогічна діяльність Христини Алчевської в контексті розвитку європейської освіти / Оксана Оніщенко // Українознавчий альманах. – 2014. – Вип. 17. – С. 133-136.

5. Украинка. К русским женщинам / Украинка // Колокол. – 1863. – № 158 (8 марта). – С. 1312.

Підготувала Олена Замура, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник науково-дослідного експозиційного відділу пізнього середньовіччя та нової історії.

21 04 17 alchevskaya01