Народилася ця невгамовна у прагненні прекрасного жінка 29 травня 1936 року в с. Бірки Зіньківського р-ну Полтавської обл. Дівчинка з простої селянської родини змалечку прагнула до творчої самореалізації. Перш за все, вона захопилася співом. Навіть зараз, на дев’ятім десятку свого життя, Тетяна Миколаївна виконує традиційні весільні пісні молодим дзвінким голосом!
Ще одним палким її захопленням стало виготовлення вінків. Навчилася цій премудрості ще в юності у сусідки.
Тетяна Миколаївна вийшла заміж, переїхала до сусіднього села, Троянівки, народила двох дочок. Працювала листоношею, дояркою, свинаркою, ланковою, на качатнику. Але улюблену справу ніколи не залишала. Виготовляла весільні і сценічні вінки, прикраси для оселі зі штучних квітів.
Сценічний вінок роботи майстрині до музею передала Наталія Олексіївна Безпала, вчителька з сусіднього села, Лютенських Будищ, де він довгий час використовувався на заходах у школі.
Вінок має всі елементи, характерні для подібних прикрас –різнобарвні квіти, листочки, бутони, восковиці й пружинки. Змінився лише матеріал, з якого вони виконані. Якщо у давнину квіти і листочки виготовляли з провощеного паперу, то у цьому вінку традиційними лишилися лише пелюстки квітів. Листочки ж вирізані з зеленої поліетиленової плівки. Восковиці, серцевини квітів і бутони, які традиційно формували з воску чи парафіну, у цьому випадку виготовлені зі сріблястих, синіх, червоних та золотавих поліетиленових обгорток від цукерок.
Як пояснювала сама майстриня, здавна для вінків використовували будь-який матеріал, який виглядав гарно і яскраво. Фольга, фабричні барвники, навіть квіти з тонкого поролону, поширені в 1970-х роках, застосовували без жодних пересторог.
Новий експонат став чудовим, оригінальним доповненням колекції вінків Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.
Підготувала Катерина Штепа – науковий співробітник відділу етнографії Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.
|
|
|
