Подібно до дат народження багатьох інших діячів української історії, джерела подають різні дати народження Миколи Івановича Гулака [3, с. 147; 2, с. 248]. Слідом за авторами «Енциклопедії історії України», приймемо за правильну дату народження 1821 р. Майбутній «головний керівник Україно-Слов’янського товариства» народився у Варшаві, де його батько (дворянин Полтавської губернії) проходив військову службу. Там хлопчик прожив перші тринадцять років свого життя. Гулак отримав грунтовну освіту, закінчив Дерптський університет (1843 р.) і розпочав працювати перекладачем у Київській археографічній комісії.
Навесні 1847 рр. Миколу Івановича Гулака було заарештовано по справі Кирило-Мефодіївського товариства. Для імператора підготувал Миколи І доповідь, у якій йшлося про діяльність цієї організації за результатами проведеного слідства: «Україно-Слов’янське Товариство Св. Кирила и Мефодія було не більше, ніж вченим маренням трьох молодих людей. Засновники його: Гулак, Білозерський і Костомаров [1, c.343]». Небезпечність останніх двох пояснювалася тим, що вони мали безпосередній вплив на юнацтво. Василь Білозерський був викладачем Полтавського Петровського кадетського корпусу, а Микола Костомаров працював у Київському університеті.
Вік більшості членів Кирило-Мефодіївського товариства коливався від 19 до 23 років. Зважаючи на це, за спостереженнями шефа жандармів Олексія Федоровича Орлова, деякі особи під час слідства показали «усі ознаки дитинства розуму й характеру [1, С. 340]».
Колезький секретар Гулак, «людина, яка здатна вчинити будь-що супроти уряду [1, с. 343–344]», був ув’знений у Шліссельбурзькій фортеці протягом трьох років. Після цього його відправили у Перм під найсуворіший нагляд.
Суворість покарання пояснювалася тим, що Гулак категорично відмовився співпрацювати з слідством. Інші ж члени Кирило-Мефодіївського товариства активно давали свідчення, зокрема Василь Михайлович Білозерський та Микола Іванович Костомаров [1, c. 338-340].
Ймовірно, надмірна балакучість останнього стала причиною холодної реакції Гулака на їхню зустріч під час археологічного зʾїзду в Тифлісі 1881 р. Вони потисли одне одному руки, але спілкування не продовжили [3, с. 152].
Джерела та література
1. Об Украйно-Славянском Обществе // Русский Архив. – 1892. – № 7. – С. 334–359.
2. Пінчук Ю.А. Гулак Микола Іванович / Ю.А. Пінчук // Енциклопедія історії України: В 5 т. / Редкол.: В.А. Смолій. – Т. 2. – К.: Наук. думка, 2004. – 528 с.
3. Стороженко М. Кирило-Мефодиевские заговорщики (Николай Иванович Гулак) / М. Стороженко // Киевская старина. – 1906. – № 2. – С. 135–152.
Зображення М.І. Гулака з відкритих джерел.
Підготувала Олена Замура, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник науково-дослідного експозиційного відділу пізнього середньовіччя та нової історії.
