6 липня виповнюється 170 років від дня народження українського зодчого Івана Івановича Левинського. Він народився у 1851 році у місті Долина на Івано-Франківщині у родині директора української народної школи. По смерті батька сім’я перебралася до Стрия, згодом Іван Левинський став мешканцем Львову. Тут він вчився у реальній школі, а 1868 року поступив на будівельний факультету Львівської Технічної академії. Після шести років навчання, у 1874 році, молодий архітектор отримав диплом з відзнакою і як гідний фахівець, по праву, отримав місце викладача в академії, яку не полишав усе життя, здобувши звання надзвичайного професора (1901), очоливши кафедру утилітарного будівництва (1909) і діставши посаду декана будівельного відділу (1912-1914). Архітектурною освітою Івана Левинський переймався настільки, що 1877 року став одним із засновників Товариства вишколених техніків (у подальшому – Політехнічне товариство), до цілей якого, поміж інших, також належало піднесення технічної освіти на гідний рівень у суспільстві. Саме Товариство набуло значущості потужної фахової корпорації, яка об’єднувала у собі представників усіх технічних галузей Галичини.

 

Відомим і затребуваним архітектором Івана Левинського зробила його творча і підприємницька діяльність. Дозвіл Магістрату міста Львова надавав Іванові Левинському «промислову концесію будівничого у Львові», а заснована ним 1881 року архітектурно-будівельна фірма стала взірцевим прикладом утворення підприємства «замкнутого циклу». Майстерня архітектора вигідно вирізнялася на галузевому ринку якістю проектування під ключ та швидкістю будівництва. Фірма «Іван Левинський, концесіонований будівничий у Львові» продавала земельні ділянки клієнтам, проектне бюро виготовляло кресленики, фабрики по виробництву цегли, кераміки, кахлів, дахівки постачали матеріали на будівництво, у спеціалізованих майстернях виробляли залізні та залізобетонні будівельні конструкції, власні майстри будували та виконували супутні роботи. Перша «Фабрика кахлевих печей. Іван Левинський» розпочала роботу у 1889 році, друга, з виробництва цегли, дахівки, штучного каменю, керамічної плитки стала до ладу у 1892 році.

Фірма Левинського за власними проектами спорудила близько 40 споруд у Львові, а також, тісно співпрацюючи з іншими архітектурними майстернями, будувала за їх проектами. Фактично, Іван Левинський став найкрупнішими будівничим Львова, залишивши по собі архітектурний спадок, який складає значну частину середовища міста. Він проектував не лише окремі будівлі, але й вирішував містобудівні завдання, розробляючи нові райони Львову. Не залишалися поза увагою автора інтер’єри львівських кам’яниць.

Іван Левинський починав свій творчий шлях як архітектор-неоромантик доби історизму, але будучи прогресивною і сучасною людиною, що йшла у ногу з часом, він швидко оцінив переваги і потенціал модерну, зумів впровадити віденську сецесію у Галичині та піти набагато далі – синтезувати європейський модерн з формами українського народного зодчества та отримати в результаті у Львові прекрасні взірці архітектурних витворів українського модерну.
Прикметною ознакою будинків Івана Левинського є керамічне оздоблення як екстер’єрів так і інтер’єрів. На фасадах присутні майолікові сюжетні або орнаментальні панно, декоративні фризи та міжповерхові оперізуючі паски, одиничні рельєфні кольорові плитки, у середині будинків підлога вистилалася метлаською плиткою, печі викладалися кахлями з рисунком, до дизайну приміщень додавалися вази, тарілі, майолікові тондо. Іван Левинський першим впровадив до львівської архітектури колір – спочатку яскравий у керамічній дахівці, пізніше стриманіший, з використанням чотирьох базових барв: зеленої, бордово-коричневої, жовтої і білої. Завдяки кольоровій кераміці та гуцульським орнаментам на фасадах Львів набув українського обличчя, на тлі якого польський образ відійшов на другий план.

За власними проектами Івана Левинського та за проектами, розробленими в його майстерні, у Львові було зведено, зокрема: Єврейський шпиталь (1901), Головний корпус залізничного вокзалу (1901), готель «Жорж», будинок страхового товариства «Дністер» (1906), бурса Інституту «Народний дім» (1908), гуртожиток «Академічний дім» (1906), будинок бурси Українського педагогічного товариства (1909), будинок Українського музичного товариства імені Миколи Лисенка (1916).

20 червня 1915 року Іван Левинський був депортований окупаційною владою на територію Російської імперії. Від 1916 року його життя протікало у Києві, де архітектор зініціював створення товариства «Праця» та збудував греко-католицьку дерев’яну церкву. У 1918 році йому пощастило повернутися до Львову, але порозумітися з польською владою українському зодчому не вдалося – він відмовився присягнути польській державі. У 1919 році професора Левинського звільнили з Львівської Технічної академії, а 4 липня того ж року він відійшов у засвіти. Останній спочинок Іван Левинський має на Личаківському цвинтарі.

Для підготовки публікації використані матеріали джерел: Керамічний код Івана Левинського в естетичному вимірі українця кінця ХІХ – початку ХХ ст. / за ред. А. Клімашевського. Львів, 2020; Ярема Г. «Платив кілька крон кондуктору трамвая, щоб на зупинці оголошували «Фабрика Івана Левинського» // Високий Замок. URL: https://wz.lviv.ua/interview/403601-platyv-kilka-kron-konduktoru-tramvaia-shchob-na-zupyntsi-oholoshuvaly-fabryka-ivana-levynskoho; Барановська Н. Багатогранність культурної спадщини Івана Левинського // Історико-культурні студії. 2017; Випуск 4, Номер 1. – С. 27–32. URL: https://doi.org/10.23939/hcs2017.04.027; Бірюльов Ю. О. Левинський Іван Іванович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=53694; Іваник М. Той, хто будував Львів // Zbruč. URL: https://zbruc.eu/node/87368
підготувала Оксана Бєлявська

На фото:

21 07 06 levenskiy01

01. Іван Іванович Левинський, URL: https://lia.lvivcenter.org/uk/persons/levynskyi-ivan/

21 07 06 levenskiy01

02. Товариство «Дністер», URL: https://www.032.ua/news/2483947/10-kultovih-budivel-u-lvovi-aki-zbuduvav-legendarnij-ivan-levinskij-foto

21 07 06 levenskiy01

03. Бурса Українського педагогічного товариства, арх. Т. Обмінський, Л. Левинський, URL: http://www.kray.org.ua/14409/postati/tvorets-setsesiynogo-lvova-ivan-levinskiy/

21 07 06 levenskiy01

04. Торгово-промислова палата, арх. А. Захаревич, Т. Обмінський, URL: http://www.kray.org.ua/14409/postati/tvorets-setsesiynogo-lvova-ivan-levinskiy/

21 07 06 levenskiy01

05. Готель «Жорж», арх. Ф. Фельнер, Г. Гельмер, URL: http://www.kray.org.ua/14409/postati/tvorets-setsesiynogo-lvova-ivan-levinskiy/