Хрещений батько класика. Частина ІІ

З нагоди святкування відродження української державності продовжуємо серію публікацій про одного з творців нової української літератури полтавця Івана Котляревського під гештеґом #Наша_незалежність#Марафон_30

 
Хрещений батько класика
(пам’яті Івана Петровича Котляревського присвячується)
Частина ІІ

Значення обрання хрещеного батька для дитини в Гетьманщині дослідив полтавський фахівець з історії дитинства Ігор Сердюк. Він наголосив, що через запрошення стати кумами можна було як встановити (чи закріпити) корисні соціальні зв’язки, так і обмежити їх. В останньому випадку, хрестити новонародженого могли рідні тітка, дядько, інший родич,  тобто люди, які уже належали до родини [3, c. 201-202].
 Котляревський обіграв прагнення зміцнити добрі взаємини в межах уже сформованої групи осіб через хрещення. У нього Венера не лише племінниця Нептуна, а але й похресниця. Саме наголошуючи на духовному зв’язку, вона звернулася до морського бога з проханням забезпечити для Енея попутний вітер:
«Коли, Нептун, мені ти дядько,
А я племінниця тобі,
Та ти ж мені хрещений батько,
Спасибі зароби собі…[1, c.78]»    
Цікаво, що Нептун негайно виконав прохання хрещеної доньки. Однак бурхливий рух по хвилях спричинив нещасний випадок. Вірний слуга Тарас, який завжди супроводжував Енея під час морських подорожей, «нахлистався горілочки [1, c. 78]», впав у море й втопився. Таким чином, допомогою духовних родичів ще потрібно було вміти користуватися.   
Метричний запис посвідчує, що Котляревські не взяли куму (принаймні, офіційно), тобто виконали вимогу тогочасного церковного канону й пішли усупереч суспільній практиці, яка дозволяла мати навіть декілька пар «восприемников». Покійний дід Івана Петровича Котляревського недаремно був дияконом [2, c. 49]. Ймовірно, саме цим пояснюється дотримання в родині вимог церковного канону щодо кількості кумів для дитини.  

(далі буде)

Підготувала Олена Замура, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця науково-дослідного експозиційного відділу історії пізнього середньовіччя та нової історії.  

Джерела та література:

Котляревський І. П. Повне зібрання творів / Іван Петрович Котляревський. – К.: Наукова думка, 1969. – 509 с.
Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765-1769 рр./ упоряд., вступ. ст. і ком. Ю. Волошина. – К.: Наш час, 2012. – 576 с.    
Сердюк І. Маленький дорослий: Дитина й дитинство в Гетьманщині XVIII ст. / Ігор Сердюк. – К : К.І.С., 2018. – 456 с.

21 08 06 kotlarevskiy01