Олена Петрівна Котлик (1925 – 2009): експозиціонер та природоохоронець

#ПКМВК_130_РОКІВ#МУЗЕЙ_ПАМЯТАЄ

У рік 130-річчя Полтавського краєзнавчого музею згадуємо імена наукових співробітників, які були активними учасниками відродження музею у післявоєнний період і багато зробили для відновлення його роботи та подальшого розвитку. Серед них – Олена Петрівна Котлик. Народилась 26 серпня 1925 р. у м. Краснограді Полтавської губ. (нині Харківська обл.) у родині службовця. Батько Петро Максимович 1885 року народження, походив із селян с. Кустолово-Суходолка на Новосанжарщині. У 1905 р. закінчив фельдшерську школу в Полтаві. Був учасником Першої світової війни. Мати Олена Миколаївна у 1906 – 1923 рр. вчителювала. У 1933 р. родина переїхала до Полтави, де батько працював контролером комітету заготівель. У 1937 р. він був репресований і цього ж року розстріляний. Реабілітований у 1956 р. У Полтаві Олена продовжила навчатися в школі і до початку Другої світової війни закінчила дев’ять класів. Під час тимчасової окупації навчалась на вишивальному відділі художньо-промислової школи, що діяла при музеї. Зразки вишивок, виконані нею, зараз експонуються в музеї. Після звільнення Полтави від нацистів продовжила навчання і у 1944 р. закінчила десятий клас середньої школи № 1 м. Полтави. У цьому ж році вступила на природниче відділення Полтавського педагогічного інституту. Через важку хворобу, навчання в інституті залишила на рік, диплом з відзнакою про закінчення ВУЗу Олена Котлик одержала в 1949 р. З 30 січня 1950 р. почала працювати у Полтавському республіканському історико-краєзнавчому музеї, спочатку на посаді молодшого, а з липня 1952 р. – старшого наукового працівника. Майже тридцять років, з кінця 1953 р. і до виходу на заслужений відпочинок у квітні 1981 р., очолювала відділ природи музею. Олена Петрівна була високопрофесійним фахівцем, під її науковим керівництвом створена у відбудованому приміщенні музею одна з кращих природничих експозицій в країні, на базі якої проводились всесоюзні та республіканські семінари і конференції музейних працівників. За самовіддану працю О.П. Котлик у 1971 р. було удостоєно високої нагороди ордена «Знак Пошани», у 1980 р. нагороджено медаллю «Ветеран праці».

Прислужилась О.П. Котлик і своєю активною природоохоронною діяльністю. Була головою секції пропаганди міської ради Українського товариства охорони природи, членом ради Полтавського міського народного університету «Природа», який працював при відділі природи музею з 1968 р., громадським інспектором охорони природи.

Великим захопленням Олени Петрівни були квіти. На своїй невеликій присадибній ділянці на горі Марата (вул. Верховинця) вона вирощувала безліч рослин – різні сорти тюльпанів, примул, гіацинтів, хост тощо. Першою в Полтаві почала розводити деревовидні півонії та клематіси. Проводила цікаві екскурсії по своєму чудовому «міні ботанічному саду» та охоче ділилась з усіма бажаючими розсадою, насінням, саджанцями. Частину своєї колекції рослин висадила у музейному дендропарку.

З великою шаною і вдячністю я згадую Олену Петрівну, яка була для мене справжнім наставником. Запам’яталась її ерудованість, глибока інтелігентність, скромність. Як керівник була вимоглива, принципова і наполеглива. Пам'ять про О.П. Котлик живе у численних унікальних експонатах, нею зібраних і науково опрацьованих, у класичній експозиції відділу природи, у наукових доробках, що зберігаються в архіві музею, у деревах і квітах дендропарку музею, який зараз є справжньою окрасою Полтави.

Підготувала Світлана Кигим – старший науковий співробітник науково-дослідного експозиційного відділу природи ПКМ імені Василя Кричевського

21 09 17 kotlyk01

21 09 17 kotlyk01