У 2008 році у залах Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара» розгорнулася виставка «Дитина у звичаях і віруваннях українського народу». Для її створення провідні музеї України надали унікальні предмети зі світу дитини. Як зразки витонченого та класичного для Полтавщини виробу на цій виставці експонувалися три дитячі сорочки з музейної колекції.
Одна із них має довжину 60 сантиметрів і призначалася для дитини (дівчинки) одно- чи дворічного віку. Цей факт наклав певний вплив на характер оформлення виробу. Елементами вишивки слугують лише прямі та скісні хрести в обрамленні меандру та безкінечника, що розташовані по уставці та подолі, елементи вишивки рукавів розміщені в шаховій системі.
Зазвичай перший дитячий одяг шили «на живу нитку» із цілих частин вбрання дорослих. Однак, ця сорочка нова – виготовлена із старанно обробленого високоякісного лляного полотна. Тобто, найбільш вірогідно, ця річ була спеціально пошита та оздоблена котроюсь із талановитих вишивальниць Полтавських земських кустарних майстерень у кінці ХІХ – на початку ХХ ст.
Вишивка сорочечки виконана у блакитно-рожевій гамі, що відображає смаки полтавських майстринь. Недарма етнограф Яків Риженко, аналізуючи музейну збірку вишитих речей, підкреслював: «Крім суто естетичного задоволення, вишита сорочка для українки слугувала показником її добробуту, її умілості», «…сорочки дитячі… вишиті з такою ж старанністю та такими ж добірними взорами».
