(01.01.1915 - 13.09.1995)
З 1970 по 1987 рр. керівництво Полтавського краєзнавчого музею очолював Оніпко М. Д. За цей час до музейного фонду надійшли сотні нових предметів, були започатковані нові форми роботи з відвідувачами, здійснювалися археологічні дослідження.
Народився Оніпко М. Д. в с. Жуківка Машівського району. Закінчив робітничу школу при Полтавському паровозоремонтному заводі і у 1937 р. розпочав трудову діяльність нарядчиком потягових бригад вагонного депо станції Основа Південної залізниці. За час роботи у депо Максим Данилович пройшов навчання на курсах партійно-комсомольського активу політвідділу Південної залізниці (1937-1938 рр.), і отримав призначення на роботу на залізничному транспорті.
У роки Другої Світової війни – інструктор політвідділу Рязансько-Уральської залізниці, старший інструктор Політуправління Міністерства шляхів СРСР з комсомольської роботи.
Із вересня 1943 р. займав посаду першого секретаря Полтавського обкому, потім заступника голови виконкому Полтавської обласної ради депутатів трудящих. У 1963 – 1964 рр. виконував обов'язки голови виконкому Полтавської обласної (промислової) Ради депутатів трудящих, а з 1964 по 1970 рр. – секретаря Полтавського обкому партії. Обирався депутатом Полтавської обласної ради депутатів трудящих.
З 1970 р. протягом сімнадцяти років працював директором Полтавського краєзнавчого музею.
Господарство, яким опікувався Максим Данилович, було доволі численним та різноманітним. Станом на 1981 р., музей мав 6 філіалів: літературно-меморіальні музеї Панаса Мирного, В. Г. Короленка, І. Котляревського у Полтаві, краєзнавчий музей у Лохвиці, краєзнавчий музей і літературно-меморіальний музей Д. Гурамішвілі в Миргороді. Лише колекція Полтавського краєзнавчого музею нараховувала понад 140 тис. експонатів. Щоб забезпечити злагоджену і дієву роботу усіх підпорядкованих структур необхідно було сформувати висококваліфіковану професійну кадрову складову, організувати координацію і контроль виробничої діяльності.
За роки діяльності Оніпка М. Д. до колекції Полтавського краєзнавчого музею надійшла значна кількість наукових джерел, що розкривали історію краю за часів Другої світової війни, ілюстрували період промислового і культурного розвитку Полтавщини другої чверті ХХ ст. У публікації «Тих днів слава не замовкне…» ( газета «Зоря Полтавщини» від 26.11.1975р.) Оніпко М.Д. писав: «Виявити і зберегти для майбутніх поколінь матеріали про людей сьогоднішнього дня – борців за побудову комунізму – першочергове завдання активістів музейної справи».
Хоча професійні пріоритети Оніпка М. Д. вибудовувалися на засадах ідеології комуністичної моралі, його ставлення до новітній ідей молодих спеціалістів (якщо вони не порушували принципів домінуючої ідеології) відрізнялося увагою і розумінням. Наприклад, він підтримав пропозицію молодих співробітників придбати дозвіл на впровадження дослідної археологічної діяльності на місті майбутніх новобудов. Таким чином, вперше в історії музею, археологи дістали можливість опанувати незвіданий напрямок пошукової роботи.
Керівництво музею впроваджувало обов’язкове стажування працівників з метою підвищення рівня професійної кваліфікації, налагоджувалися зв’язки з іншими музеями СРСР для обміну досвідом.
Оніпко М. Д. приділяв особливу увагу освітній роботі підпорядкованого закладу. За роки його діяльності на посаді директора набули популярності серед мешканців області такі проекти як: «Авто-музей», «Вагон «Музей»». Активно мандрували дорогами області пересувні виставки, проводилися Дні підприємств, працювали лекторії на польових станах, заводах, в учбових закладах. Відбувалися цікаві заходи на територіях піонертаборів для дітей, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Сучасні співробітники, що пам’ятають Максима Даниловича, пригадують його, як виваженого керівника, талановитого організатора та господарника, розумну і ввічливу людину. Він виявляв небайдужість до особистих негараздів своїх підлеглих, неодноразово допомагав їх вирішувати, піклувався про забезпечення молодих спеціалістів власним житлом.
Оніпко М. Д. – Заслужений працівник культури України. Нагороджений трьома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак пошани», медалями.
Колектив Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського шанує і пам’ятає!
Устименко О. В. – старший науковий співробітник науково-дослідного відділу культурно-освітньої роботи.
Оніпко Максим Данилович
(01.01.1915 - 13.09.1995)
З 1970 по 1987 рр. керівництво Полтавського краєзнавчого музею очолював Оніпко М. Д. За цей час до музейного фонду надійшли сотні нових предметів, були започатковані нові форми роботи з відвідувачами, здійснювалися археологічні дослідження.
Народився Оніпко М. Д. в с. Жуківка Машівського району. Закінчив робітничу школу при Полтавському паровозоремонтному заводі і у 1937 р. розпочав трудову діяльність нарядчиком потягових бригад вагонного депо станції Основа Південної залізниці. За час роботи у депо Максим Данилович пройшов навчання на курсах партійно-комсомольського активу політвідділу Південної залізниці (1937-1938 рр.), і отримав призначення на роботу на залізничному транспорті.
У роки Другої Світової війни – інструктор політвідділу Рязансько-Уральської залізниці, старший інструктор Політуправління Міністерства шляхів СРСР з комсомольської роботи.
Із вересня 1943 р. займав посаду першого секретаря Полтавського обкому, потім заступника голови виконкому Полтавської обласної ради депутатів трудящих. У 1963 – 1964 рр. виконував обов'язки голови виконкому Полтавської обласної (промислової) Ради депутатів трудящих, а з 1964 по 1970 рр. – секретаря Полтавського обкому партії. Обирався депутатом Полтавської обласної ради депутатів трудящих.
З 1970 р. протягом сімнадцяти років працював директором Полтавського краєзнавчого музею.
Господарство, яким опікувався Максим Данилович, було доволі численним та різноманітним. Станом на 1981 р., музей мав 6 філіалів: літературно-меморіальні музеї Панаса Мирного, В. Г. Короленка, І. Котляревського у Полтаві, краєзнавчий музей у Лохвиці, краєзнавчий музей і літературно-меморіальний музей Д. Гурамішвілі в Миргороді. Лише колекція Полтавського краєзнавчого музею нараховувала понад 140 тис. експонатів. Щоб забезпечити злагоджену і дієву роботу усіх підпорядкованих структур необхідно було сформувати висококваліфіковану професійну кадрову складову, організувати координацію і контроль виробничої діяльності.
За роки діяльності Оніпка М. Д. до колекції Полтавського краєзнавчого музею надійшла значна кількість наукових джерел, що розкривали історію краю за часів Другої світової війни, ілюстрували період промислового і культурного розвитку Полтавщини другої чверті ХХ ст. У публікації «Тих днів слава не замовкне…» ( газета «Зоря Полтавщини» від 26.11.1975р.) Оніпко М.Д. писав: «Виявити і зберегти для майбутніх поколінь матеріали про людей сьогоднішнього дня – борців за побудову комунізму – першочергове завдання активістів музейної справи».
Хоча професійні пріоритети Оніпка М. Д. вибудовувалися на засадах ідеології комуністичної моралі, його ставлення до новітній ідей молодих спеціалістів (якщо вони не порушували принципів домінуючої ідеології) відрізнялося увагою і розумінням. Наприклад, він підтримав пропозицію молодих співробітників придбати дозвіл на впровадження дослідної археологічної діяльності на місті майбутніх новобудов. Таким чином, вперше в історії музею, археологи дістали можливість опанувати незвіданий напрямок пошукової роботи.
Керівництво музею впроваджувало обов’язкове стажування працівників з метою підвищення рівня професійної кваліфікації, налагоджувалися зв’язки з іншими музеями СРСР для обміну досвідом.
Оніпко М. Д. приділяв особливу увагу освітній роботі підпорядкованого закладу. За роки його діяльності на посаді директора набули популярності серед мешканців області такі проекти як: «Авто-музей», «Вагон «Музей»». Активно мандрували дорогами області пересувні виставки, проводилися Дні підприємств, працювали лекторії на польових станах, заводах, в учбових закладах. Відбувалися цікаві заходи на територіях піонертаборів для дітей, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Сучасні співробітники, що пам’ятають Максима Даниловича, пригадують його, як виваженого керівника, талановитого організатора та господарника, розумну і ввічливу людину. Він виявляв небайдужість до особистих негараздів своїх підлеглих, неодноразово допомагав їх вирішувати, піклувався про забезпечення молодих спеціалістів власним житлом.
Оніпко М. Д. – Заслужений працівник культури України. Нагороджений трьома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак пошани», медалями.
Колектив Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського шанує і пам’ятає!
Устименко О. В. – старший науковий співробітник науково-дослідного відділу культурно-освітньої роботи.