Міське самоврядування у Полтаві XVIII ст. крізь призму Магдебурзького права

Полтава має давні традиції міського самоврядування. Вони, перш за все, ґрунтуються на універсалі гетьмана Кирила Розумовського від 25 серпня 1752 р. про запровадження в місті магістрата. Згідно з його приписами, у місті передбачалося функціонування магістрата, до складу якого входили війт, четверо бурмистрів, четверо райців, четверо лавників [1, с. 173]. Примірник цього документу нині зберігається в Центральному державному історичному архіві України (м. Київ).

У Полтаві практичним керівництвом для втілення положень магдебургії в життя був посібник з міського права Бартоломея Гроїцького (див. світлину) польською мовою під назвою «Porządek sądów y spraw Mieyskich Prawa Maydeburskiego» (1559 р.) [2, с. 68]. Ймовірно, зважаючи на польський текст документу, не всі міщани могли повною мірою зрозуміти суть норм міського самоврядування.

У цьому плані можна провести аналогію з функціонуванням Литовського Статуту. Відомий колекціонер Андріян Чепа в одному з приватних листів від 25 вересня 1815 р. зауважив, що «…раніше всі, і навіть судді, перекладали тексти Статуту (мається на увазі Статут Великого князівства Литовського – О. З.), надаючи їм смисл залежно від власного бажання [3, с. 201]». Далі Чепа навів приклад одного засідателя верхнього земського суду, який «покликався на Статут власного перекладу, читаючи його разом з членами суду, але, коли траплялося, що читане не узгоджувалося з його думкою, він казав: не так перекладено, брав перо й виправляв по бажанню [3, с. 201]».

Знаний дослідник історії міста Юрій Волошин наголосив на тому, що в Гетьманщині магістрати поєднували адміністративні та судові функції. При цьому до складу магістратського суду, в якому судилися лише міщани, входили й представники полкового правління. Справи ж козаків розглядав окремо полковий суд.

Період функціонування магдебургії в Полтаві був відносно коротким. Унаслідок реформи 1782 р. магістрати в Гетьманщині було замінено на міські думи. Однак це був яскравий приклад взаємодії західноєвропейської правової культури з місцевими звичаєвими нормами.

Підготувала Олена Замура, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця науково-дослідного експозиційного відділу історії пізнього середньовіччя та нової історії.

Література:

1. Бужинський М. «З історії Полтавського магістрату за перші роки його існування (1752 – 1767)» / М. Бужинський // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. – Кн. ХІ. – К., 1927. –С. 171–184.

2. Волошин Ю. Козаки і посполиті: Міські спільноти Полтави другої половини XVIII ст. / Юрій Волошин. – Київ : К. І. С., 2016. – 355 с.

3. Журба О.І. «Представте вы себе, какой зверь был Гетман! Это были пренечестивые деспоты!» (з листа свідомого українського патріота, автономіста та традиціоналіста початку ХІХ століття). / О.І. Журба // Дніпропетровський історико-археографічний збірник. – Вип. 3. – 2009. – С. 161-220.

21 10 08 magdeb