Музейне зібрання народної кераміки численне і багатопланове. Значна його частина була зібрана співробітниками Музею ще на початку його діяльності, проте буремні роки Другої світової війни стерли більшість імен дарувальників і комплектаторів нашої колекції. Трапляються, однак, і винятки. Так, зі збережених документів дізнаємося, що на початку вже збіглого ХХ століття О. Колісником з Опішні до музею було передано чудові парні вази у новому тоді стилі українського модерну, який тільки розправляв крила у нових для себе напрямах декоративно-ужиткового мистецтва.
Автор ваз – відомий опішнянський гончар і скульптор Омелько Іванович Колпак (1888–1972). Ремеслу навчався у батька і разом із ним робив посуд та іграшки, які потім продавали на базарах. Закінчив місцеву церковно-приходську школу, а згодом працював майстром у промислово-кооперативних артілях «Червоний кустар» і «Художній керамік» в Опішні, певний час проживав у м. Батумі в Грузії та в с. Сенча Лохвицького району на Полтавщині, де організував гончарну артіль. З 1950 р. переїхав до Полтави.
Омелько Іванович був учасником Першої світової війни, що певно назавжди наклало відбиток на його творчість – надало особливого драматичного колориту його роботам. Твори майстра, крім Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, зберігаються у Національному музеї народного декоративного мистецтва в Києві та в Дніпровському історичному музеї.
2019 р. обидві вази реставрувала Наталія Кондратенко в межах підготовки до проходження Всеукраїнської атестації художників-реставраторів.
