На перший погляд, ця світлина нічим не вирізняється – звичайна стара стіна. Але, як ви вже зрозуміли, тут не все так просто ? Насправді, це тинькування: наче кола на стовбурі дерева, і в цих шарах – скам'яніла історія Полтавського краєзнавчого музею.

Зверніть увагу на рожевий шар тиньку: як запевняють наші реставратори, він має такий колір через те, що «запікся» під час пожежі, що сталася у Музеї в роки Другої світової війни. Про це свідчить і чорна «кірка» на поверхні шару. Наступні шари, світліші, – 1950-60-их років, коли проводилась реконструкція Музею. Далі, згори, нанесений вже пізніший тиньк – востаннє Музей ремонтували на початку 2000-их. Ще ви можете помітити шматки кераміки в стіні – бо залишками будматеріалів сто років тому укріплювали стіни.

Ця реставрація – найбільш комплексна з усіх. Адже наші художники вперше з моменту будівництва шар за шаром знімають тиньк, який, як вони говорять на професійному слензі, «бухтить», тобто відшаровується від стіни, і під яким вже давно розходяться тріщини. Реставратори максимально зберігають усе, що можливо зберегти. І надалі будуть займатися фаховим відновленням стін – «латати» тріщини, армувати, і, наприкінці, відновлювати розписи.

Більше про складну і неймовірно цікаву роботу художників-реставраторів, із якими нам пощастило працювати, ми розповімо в наступних постах. Слідкуйте за оновленнями сторінки!

21 11 05 retavr