28 жовтня відійшов у засвіти наш земляк, співак, поет, актор, визначний діяч культури  Віктор Васильович Женченко…

Народився в 1936 році на благодатній Полтавщині, в селі Оболонь Семенівського району в родині сільського вчителя . Багато чого довелося пережити і багато чого побачити пану Віктору, Вітькові, як його любив називати дід Яків.

Під час німецько-радянської війни втратив батьків, виховувався в Хорольському дитячому будинку. Та це не завадило хлопчині поставити перед собою ціль і йти до неї.

У 1960 році закінчив Харківську державну консерваторію. Автор понад 10  поетичних збірок, перша з яких – "Струна" – побачила світ у 1971 році. Працював у Донецькому театрі опери та балету, Ташкентському академічному Великому театрі опери та балету імені Алішера Навої. Із 1985 року – соліст Київської державної філармонії. Здійснив низку перекладів з узбецької мови. Член Національної спілки письменників України з 1975 року. Активний діяч Українського фонду культури з часу його створення 11 жовтня 1987 року. Член президії правління Українського фонду культури.

Тернистою була доля Віктора Васильовича, але, як він сам говорив, «о, як це важливо — мати свій голос, мати своє місце в житті — вибороти право здійснитися, стати людиною, щоб світитися!».

Я – з Оболоні. З тиші, що припала
хмільною хвилею на груди чорнозему.
Я скупаний в купальську ніч — ще
змалу! –
в таємнім шепоті вербового гарему.
Я з квітів тих, що вранці над Сулою
дарують келихи ромашкового щему.
Я з вишень тих, що з кожною весною
плетуть вінки полтавським нареченим...
Я з тих пісень, що пахнуть полем, болем,
билинно гордим хліборобським родом.
З джерел цих п'є моя смаглява доля
дзвінку,
цілющу,
найсвятішу воду!

У 2008 році заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки композиторів України Олексій Чухрай передав до фондів Полтавського краєзнавчого музею збірку поезії «Живу!..» Віктора Васильовича Женченка з дарчим написом автора, що засвідчує щиру приязнь до Олексія Івановича. Напис на авантитулі говорить сам за себе: «Щастя тобі, радощів, творчого неспокою».

Колектив Музею з повагою та щирою вдячністю зберігає у фондах пам’ять про відомого земляка.

21 11 06 jenchenko