До наших днів збереглися як визначні зразки зброї та військових обладунків цієї епохи, що були виготовлені відомими майстрами або належали відомим військовим діячам, так і традиційна армійська зброя, яка також являє значний інтерес для дослідників.
У колекційній збірці Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського представлені зразки армійської холодної і вогнепальної зброї, що перебували на озброєнні сторін російсько-французького конфлікту 1812 р., і були збережені нащадками учасників цих подій, а згодом різними шляхами потрапили до музейного зібрання.
Головною силою російської армії у воєнних подіях 1812 – 1815 рр. були піхотні частини, озброєні переважно гладкоствольними рушницями. У використанні, крім російських зразків, перебувало чимало трофейної вогнепальної зброї англійського, австрійського, голландського, прусського, французького виробництва. Конструктивно вони мало відрізнялись між собою, бо всі були оснащені стандартним кремінним замком. Складність же експлуатації усієї цієї зброї крилася у різноманітності калібрів рушниць (у 1809 р. їх нараховували двадцять вісім: від 13,7 до 22 мм) та неможливості налагодити централізоване забезпечення армії боєприпасами. Покращило ситуацію введення у 1805 р. Російською імперією єдиного стандарту, за яким калібр усіх гладкоствольних рушниць і пістолів вітчизняного виробництва мав складати 17,78 мм.
Крім гладкоствольних зразків, досить поширеною була більш точна і дальнобійна нарізна зброя – штуцери, карабіни, мушкетони, які побутували у кавалерійських частинах.
Серед зразків російської кавалерійської зброї привертає увагу пара кремінних пістолетів калібру 17,78 мм з добре збереженими атрибутивними ознаками, які дозволяють визначити їх як пістолети солдатські (кавалерійські) зразка 1809 р. Виробник Тульський збройовий завод.
Певну цікавість також становлять так звані перероблені (ремонтовані) зразки стрілецької зброї цього часу. Вони набули значного поширення під час розгортання військових дій у 1812 р. і виготовлялися провідними збройовими заводами Росії: Тульським, Сестрорецьким та Іжевським. Крім цього, ремонт та монтаж стрілецької зброї з наявних вітчизняних, імпортних та трофейних зразків виконували Петербурзький, Московський та Київський арсенали. До перероблених належить музейний гладкоствольний гусарський мушкетон із діаметром розтруба ствола 45 мм для стрільби дробом або картеччю на короткі відстані.
Не менш цікавими є колекційні зразки армійської холодної зброї: шабля легкокавалерійська зразка 1798 р., шабля легкокавалерійська зразка 1809 р. з клинком другої половини ХVІІІ ст.
До «переробленої», вірніше змонтованої, зброї періоду російсько-французького конфлікту 1812 р. відносимо також російський солдатський тесак зі сталевим односічним клинком, т. з. «шпага з тесачним клинком», який за ефесом може бути датований як зразок 1807 р. Однак, клинок тесака має ознаки більш раннього виробництва: гравійовану дату – 1783 р. та вензель російської імператриці Катерини ІІ (1729 – 1796).
Усі розглянуті вище зразки армійської зброї періоду російсько-французької війни 1812 р. належать до довоєнної колекції музею, побували в евакуації разом з іншою зброєю, відправленою у 1941 р. до м. Уфа (Росія) та були реевакуйовані у 1946 р. Встановити шлях надходження предметів до музейного зібрання не вдалося через відсутність фондово-облікової документації, практично втраченої у роки Другої світової війни (1939 – 1945). Можемо лише припустити, що, як і більшість такої зброї, вони надійшли у якості подарунків музею від полтавців у період 1891 – 1918 рр. або були врятовані музейниками із поміщицьких садиб, зруйнованих у вирі Української революції 1918 – 1921 рр.
Підготувала Тамара Кондратенко – головний зберігач фондів.
