Життєпис цього спортсмена був саме таким. Петро Микитович Хоменко народився 8 березня 1934 р. у с. Кибинці Миргородського р-ну Полтавської області в сім’ї службовця. У роки навчання у сільській школі завдяки вчителю фізкультури Федору Петровичу Бабичу став займатися легкою атлетикою, баскетболом, футболом, стрільбою, шахами. Але згодом зосередився на бігові й почав показувати кращі результати у районі та області. В 1953 р. десятикласник Петро легко і впевнено переміг на 800-метрівці на чемпіонаті України серед школярів. Тепер перспективним юнаком стало опікуватися нещодавно створене добровільне сільське товариство «Колгоспник» (з 1968 р. «Колос»). Зокрема, перший голова Миргородської районної ради Володимир Іванович Мащенко допомагав хлопцеві порадами і консультаціями у тренуваннях. Оскільки Петру доводилося проводити їх самостійно, бо проживав у селі, у нього з’явилася ідея змагатися… з поїздами на перегоні Кибинці-Беєво. Бути швидшим за транспорт – ще той експеримент! Але він виявився дієвим! На Всесоюзних іграх сільської молоді 1953 р., куди його вперше делегували представляти рідну Миргородщину, Петро Хоменко зайняв третє місце. Спортсмена зарахували до збірної команди СРСР. Тепер він мчав біговими доріжками стадіонів Києва, Ялти, Баку, Ленінграда, Москви, Таллінна, Пярну під час легкоатлетичних змагань прибалтійських республік, ІІ Спартакіади народів СРСР, інших випробувань. І всюди здобував звання чемпіона і рекордсмена та призові місця. Найбільшим його досягненням став виступ у 1959 р. на ІV Міжнародних іграх сільських спортсменів у м. Плевен (Болгарія), де він переміг на своїй коронній дистанції.
Наприкінці 1950-х рр. історією феноменального сільського бігуна захоплювалися в Україні, його добре знали в СРСР, запрошували залишитися у Києві, Москві… Однак Петро Микитович був змушений відмовитися від усіх пропозицій. Вдома тяжко захворіла мама. Та й у самого з’явилася родина (зі своєю дружиною Майєю виховав шістьох дітей). Ще після закінчення школи він почав працювати учителем фізкультури у Шахворостівській семирічній школі, а через п’ять років – у Кибинській. Молодий педагог прикипів усією душею до дітей. Вони теж його полюбили, адже невгамовний вчитель був дуже цікавою особистістю, яка надихала на перемоги.
Вже у 1960-х роках Петро Хоменко – фундатор і організатор спортивного руху у рідному селі, мудрий вчитель і наставник нового покоління спортсменів, учасник великої кількості районних і обласних змагань з різних видів спорту. Так, у 1968 р., він став чемпіоном області з шахів серед вчителів.
На пенсію Петро Микитович вийшов у 1995 р., маючи 42 роки трудового стажу. Але заняття спортом не полишив. Навіть у поважному віці бігав, займався фізичними вправами, підтримував гарну фізичну форму. Помер він 12 червня 2016 р.
У нашому Музеї зберігаються нагороди та світлини видатного спортсмена. Їх передала до колекції дочка Петра Микитовича Лариса Петрівна Лисенко у 2017 р. Експонати були представлені на виставці «Спортивна слава Полтавщини», що проходила у Музеї, у розділі «Ветерани спорту».
Використана література:
Світлій пам’яті Петра Хоменка // Прапор перемоги. – 2016. – 17 червня (№ 25). – С. 7.
Модло О. Легенда миргородського спорту // Прапор перемоги. – 2009. – 14 березня. – С. 2
Полив’яний О. Предтеча. Спортивна слава Миргородщини //Прапор перемоги. – 2000. – 26 липня. – С. 4.
