19 травня розпочала роботу виставка «Кочівницькі старожитності золотоординського часу на території Полтавщини кінця XIII – початку XV ст.»

З 19 травня 2017 року у 8-й залі розпочала роботу тимчасова виставка «Кочівницькі старожитності золотоординського часу на території Полтавщини кінця XIII – початку XV ст. (із нових надходжень)».

Історія нашого краю тісно пов’язана з кочовівниками. У 1240-х рр. на територію нашого краю поширилася влада ханів Золотої Орди. Тут було створено фіскально-адміністративний інститут баскаків і улусну державну структуру. Опору перших адміністративних утворень завойовників становили місцеві кочівники – торки і половці, згодом асимільовані монголами. Ординське населення інтенсивно освоювало степові простори Лівобережжя.

Монгольське нашестя не припинило життя в регіоні. Частина місцевого населення пересиділа лихоліття у безпечних місцях, частина людності подалася на північ, у більш захищені лісами райони, частина – повернулася. Однак кількість населених пунктів скоротилася в 5 разів проти давньоруського часу. Розміри поселень зменшилися. На території колишніх міст продовжили існування лише села й хутори. Натомість у Степовому Подніпров’ї з’явилися міські центри завойовників.

Початок археологічного вивчення кочівницьких старожитностей золотоординського часу на території Полтавщини можна віднести до І-ї половини ХХ ст., коли були виявлені перші пам’ятки цієї епохи дослідженнями І. А. Зарецького та В. М. Щербаківського. Це були розкопки двох золотоординських мавзолеїв в урочищі Мечеть, поблизу с. Кишеньки Кобеляцького повіту Полтавської губернії у 1912 р. Пізніше пам’ятка обстежувалася О. Б. Супруненком у 1983 р.

За останні роки пам’ятки золотоординського часу стали добре відомими на Полтавщині, особливо у степових районах – нижніх течіях Сули, Псла, Сухого Кобелячка, Ворскли та Орелі. Дніпровські, Псільські та Ворсклинські переправи, які діяли за доби розвинутого середньовіччя і на початку пізнього середньовіччя, зумовили появу тут стійбищ кочівників, загони яких забезпечували функціонування й охорону переправ, можливо, митниць, розташованих на берегах Дніпра, вірогідно, в районі затопленої Переволочної, поряд із сучасними містами Горішніми Плавнями та Кременчуком.

З існуванням стійбищ, зокрема в районі Горішніх Плавнів, були пов’язані і ґрунтові могильники та підкурганні поховання. Наразі відомо вже більше 40 поховань кочівників золотоординського часу. Понад десяти впускних поховань, які складали своєрідний некрополь великого кочовища, виявлено в курганах поблизу сіл Волошине та Єристівка Кременчуцького району, с. Солонці біля м. Горішні Плавні дослідженнями О. Б. Супруненка, 2003-2004, 2013 рр. Унікальний комплекс речей з жіночого кочівницького поховання XIII ст. був знайдений під час розкопок курганного могильника біля с. Сторожове Чутівського району археологічною експедицією на чолі з О. В. Коваленко та Р. С. Луговим у 2008 році. Деякі знахідки із матеріалів згаданих досліджень представлені на цій виставці.

Знайдені предмети доби золотоординського панування, що поповнили колекційне зібрання музеїв Полтавщини, є яскравим відображенням розмаїття матеріальної культури цілого пласта в історії степових і передстепових районів Лівобережної Наддніпрянщини, пов’язаного з перебуванням цієї території у складі Західного улусу Золотоординської держави у другій чверті XIII – початку XV ст.

17 05 19 kochevniki02

17 05 19 kochevniki03

17 05 19 kochevniki01