У житті дитини від колиски до юності вагоме місце займають ігри, розваги та іграшки. Українська народна іграшка має велику значущість як своєрідний атрибут дитинства, глибинний своєю символікою, простий у застосуванні та необхідний у дитячому віці, що є не тільки витвором мистецтва, окрасою й оберегом оселі, святковим подарунком, а й, безперечно, виступає об’єктом гри, виховання і розвитку дитини. Тематика, образи і зміст іграшок різних народів відображають особливості їхньої праці, побуту. На сьогодні колекція народної глиняної іграшки Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського становить близько 600 одиниць, її основу складають вироби, що надійшли до музею у період формування збірки (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.).
Найбільш поширеними є свистунці. Найчастіше на Полтавщині зустрічаємо птахів, коників, баранців. Вони мають просту архаїчну форму, для якої характерні відсутність зайвої деталізації, підкреслення об'ємності та схематичності тулубів й узагальнено типізоване вирішення голів. Їхня функція ігрова та пізнавально-виховна. Іграшки з глини виготовлялися скрізь, де були гончарі. Але найбільш відомий гончарний осередок Полтавщини − це Опішня. Саме для опішнянської − характерні рослинні орнаменти, хвилясті, прямі, ламані лінії, крапки, кружечки, мазки.
При виготовленні свистунцям надавався вигляд пустотілих фігурок (резонаторів) з отворами (свисткове пристосування у вигляді каналу для вдування повітря), що сприяло відтворенню звуку. Найпоширеніші у фондових зібраннях нашого музею: птахи, звірі, риби, дрібні скульптурки, міфологічні герої. Серед свистунців найбільш розповсюджена зооморфна та орнітоморфна тематика, яка і представлена на виставці.
Наступним поширеним видом є монетка. Монетки – це мініатюрні зразки всіх видів гончарного посуду – горщиків, глечиків, макітерок, мисочок, тарілочок, вазочок, куманців, чашечок, горняток, чайничків, риночок тощо. У XIX ст. на ярмарку вона коштувала одну копійку, тобто за неї давали одну монетку. Звідси і назва виробів.
«Монетки» на виставці повторюють усе розмаїття українського посуду. У зібранні представлені: мисочки, макітерки, поставці, риночки, глечички, горщечки, барильця, вазочки, супнички, тиквочки, кошики тощо. Це теракотові та полив'яні вироби.
Представлені також скульптури малих форм: у вигляді фігурок звірів, птахів, людей. За формою й образами вони перегукуються з свистунцями, проте відрізняються відсутністю отворів для дуття, що унеможливлює створення звуку.
Нині вироби гончарів стали музейними експонатами та окрасою приватних зібрань.
На виставці − роботи класиків опішнянського гончарства Олександри Селюченко, Гаврила Пошивайла, Миколи Пошивайла, Василя Омеляненка, Ганни Діденко, Ніни Дубинки.
Українська дитяча керамічна іграшка у своєму історичному зрізі напрочуд розмаїта, образно багата, позначена добрим гумором, сповнена оптимізму.
Виставка працюватиме з 24. 05. 2018 по 17. 09. 2018.