Епоху наполеонівських воєн (1796 – 1815) справедливо називають однією із визначних подій в історії Європи кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст., коли молода французька буржуазія, очолена Наполеоном І Бонапартом (1769 – 1821), почала боротьбу за переділ світу. Чи не наймогутнішим супротивником «імператору усіх французів» вбачалась Російська імперія, до складу якої входили значні європейські території, у тому числі й Україна.

До наших днів збереглися як визначні зразки зброї та військових обладунків цієї епохи, що були виготовлені відомими майстрами або належали відомим військовим діячам, так і традиційна армійська зброя, яка також являє значний інтерес для дослідників.

21 11 11 napoleon01

Свята Параскева П’ятниця набуває поширення на наших землях ще за часів Давньої Русі. Важливий аспект її шанування пов’язаний з іменем, що по-грецьки означає день тижня – п’ятницю. Згідно з легендою, свята народилась у п’ятницю, тому і названа так батьками, які довго були бездітні. Її ім’я асоціюється зі Страсною п’ятницею і хресною жертвою Ісуса Христа, водночас вона шанується і як мучениця, адже перенесла страждання за християнську віру. У народі св. Параскеву вважають покровителькою прядіння і ткацтва, полів і худоби. Їй моляться за благополуччя, домашнє щастя, позбавлення від різних недуг.

У музейній колекції культової металопластики знаходяться два рідкісні варіанти образу святої Параскеви, датовані кінцем ХVІІ – початком ХVІІІ ст., з поясними фігурами святих Антонія і Тихона по кутах на одному з них. Великомучениця зображена на тонкій мідній пластині трохи нижче пояса, з сувоєм у лівій руці і восьмираменним хрестом – у правій. Вірогідніше за все ікони походять з мідниці Виговського монастиря (Помор’я), де розповсюджувалося старообрядництво і відроджувались традиції мідного лиття Київської Лаврської майстерні.

21 11 10 paraska

21 11 09 pkm130 01

Сьогодні – Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва. Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського – скарбниця української національної культури, оаза науки та мистецтва Полтавщини – приймає вітання від наших щирих симпатиків. Це представники різних сфер: освітяни, науковці, журналісти, правоохоронці, урядовці, громадські діячі. Десять автографів славних полтавців, десять сердечних одкровень, десять декларацій лідерів думок полтавського краю, які певні, що Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського – наша твердиня. Цьогоріч Музею – 130 літ. Поважна дата, велична історія. Тому вельми символічно, що приязних слів наших друзів у сукупності – 130! Певна річ, вітальних телеграм сьогодні буде чимало і слів буде більше за 130! Але гідний зачин святкового марафону здійснено, за що ми складаємо подяку всім, хто долучився до музейного проєкту «130 літ – 130 слів». Зі святом, дорогі колеги!

В експозиції «Унікальні предмети у зібранні музею (Скарбниця)» Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського представлена яскрава та унікальна річ – модель поховального човна. Виготовлений із глини світло-коричневого кольору, висота −8 см, довжина – 33 см і ширина – 10.5 см. У човні, який має кінцівки у вигляді розкритих квітів лотоса, сидять три гребці-нубійці. Квіти лотоса, що прикрашають човен, були символом відродження людини. Сюжет досить типовий для моделей поховальних човнів Стародавнього Єгипту. Адже єгиптяни вважали, що душа померлого повинна була відправитися в човні в Абідос для поклоніння богу країни мертвих − Осірісу, аби отримати прощення і направитися в кращі світи. І от саме цей човен повинен був відвезти на суд божий, повернутися назад і залишитися з мумією поряд. Модель поховального човна − надзвичайно рідкісна річ, і відноситься до доби Середнього царства.

21 11 09 model

Від старшого наукового співробітника до заступника директора та головного зберігача фондів пройшов трудовий шлях у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського Микола Степанович Васевич.

Він народився 1 квітня 1940 р. в с. Доросині Рожищенського району Волинської області в сільській родині. Після закінчення середньої школи працював обліковцем в колгоспі імені Енгельса. З 1959 р. по 1963 р. служив у лавах Радянської армії. Закінчив Калінінградське військове училище, отримав звання молодшого лейтенанта, згодом був направлений на місце служби в Середню Азію. У 1962 р. був демобілізований і почав працювати вчителем фізичної культури у Ясенівській середній школі Рожищенського району.

21 11 07 vasevich

28 жовтня відійшов у засвіти наш земляк, співак, поет, актор, визначний діяч культури  Віктор Васильович Женченко…

Народився в 1936 році на благодатній Полтавщині, в селі Оболонь Семенівського району в родині сільського вчителя . Багато чого довелося пережити і багато чого побачити пану Віктору, Вітькові, як його любив називати дід Яків.

Під час німецько-радянської війни втратив батьків, виховувався в Хорольському дитячому будинку. Та це не завадило хлопчині поставити перед собою ціль і йти до неї.

21 11 06 jenchenko

21 11 05 rosandih03

Не стало американської киянки Катерини Кричевської-Росандіч (2 вересня 1926 – 3 листопада 2021) – представниці третього покоління художників відомої мистецької родини.

Із ранньої юності розлучена з Україною, сформована цілком у чужоземних умовах, вона пройшла тернистими шляхами мистецького вдосконалення. У творчості часто зверталася до України з замилуванням і серпанком легкої печалі, мала друзів на всіх континентах, була щирою і щедрою, передала сотні оригінальних творів музеям України та Америки.

Прибутковий будинок Сатановського – пам’ятка архітектури Полтави. Розташований по вулиці Пушкіна, 6 – у районі Березового скверу. На момент побудови вулиця мала назву Харчова. Побудований у 1912 р. за проєктом архітектора Вітольда Львовича Веселлі для купця Якова Сатановського.

21 11 05 satanovskogo

На перший погляд, ця світлина нічим не вирізняється – звичайна стара стіна. Але, як ви вже зрозуміли, тут не все так просто ? Насправді, це тинькування: наче кола на стовбурі дерева, і в цих шарах – скам'яніла історія Полтавського краєзнавчого музею.

Зверніть увагу на рожевий шар тиньку: як запевняють наші реставратори, він має такий колір через те, що «запікся» під час пожежі, що сталася у Музеї в роки Другої світової війни. Про це свідчить і чорна «кірка» на поверхні шару. Наступні шари, світліші, – 1950-60-их років, коли проводилась реконструкція Музею. Далі, згори, нанесений вже пізніший тиньк – востаннє Музей ремонтували на початку 2000-их. Ще ви можете помітити шматки кераміки в стіні – бо залишками будматеріалів сто років тому укріплювали стіни.

21 11 05 retavr

Сьогодні відзначають професійне свято працівники залізничного транспорту України. До 2002 року свято відзначали в першу неділю серпня. Згідно з Указом Президента України від 11 грудня 2002 р., у нашій державі відійшли від царсько-радянської традиції та почали відзначати День залізничника 4 листопада – у день, коли 1861 року з Відня через Перемишль до залізничного вокзалу Львова прибув перший поїзд на територію сучасної України. Цей день вважається початком історії українських залізниць. Головним органом управління залізничним транспортом в Україні є національний перевізник вантажів і пасажирів «Укрзалізниця», до складу якої входять шість залізниць, а також підприємства та організації єдиного виробничо-технологічного комплексу.

21 11 04 zd00

Музейне зібрання народної кераміки численне і багатопланове. Значна його частина була зібрана співробітниками Музею ще на початку його діяльності, проте буремні роки Другої світової війни стерли більшість імен дарувальників і комплектаторів нашої колекції. Трапляються, однак, і винятки. Так, зі збережених документів дізнаємося, що на початку вже збіглого ХХ століття О. Колісником з Опішні до музею було передано чудові парні вази у новому тоді стилі українського модерну, який тільки розправляв крила у нових для себе напрямах декоративно-ужиткового мистецтва.

21 11 04 vazy