29 жовтня 1911 року в селі Бірках Зіньківського повіту Полтавської губернії (нині – Полтавський район) народився Іван Антонович Цюпа. Закінчив Зіньківську сільськогосподарську школу. 1927 року друкує перший власний доробок – нарис «Бірківський бій». Знайомиться та співпрацює з прозаїком та публіцистом Пилипом Капельгородським, очолює районну комсомольську організацію. У 1935 році – випускник Харківського інституту журналістики. «Підвалини» літературної кар’єри Іван Цюпа заклав, певно, після тісного спілкування з учнями шкіл, студентами, працівниками видавництв, газет Полтави і Краснограда. Не оминули письменника-початківця і жорна сталінських репресій. Дев’ять місяців наш земляк за безпідставними звинуваченнями провів за ґратами.
У роки Другої світової Іван Цюпа працював у радіокомітеті – на радіостанції імені Т. Г. Шевченка. По війні посідав відповідальні посади в газетах «Колгоспник України», «Радянський селянин», журналі «Вітчизна». Був головним редактором журналу «Україна». Літературний доробок письменника чималий – нариси, оповідання, повісті. Серед найвідоміших – «Оновлена земля», «Переяслав-Хмельницький», «Через терни до зірок», роман «Грози і райдуги».
Ймовірно, Іван Антонович усвідомив, що тодішня ідеологія та «молодший брат» комуністичної партії комсомол – то чужорідне, згубне утворення у системі тодішньої держави. А отже, зумів зректися і сказати правду про ті трагічні роки. Зокрема, 1995 року з-під пера Івана Цюпи вийшла книга «В пазурах єжовщини», яку він присвятив «пам’яті незабутніх земляків моїх, розчавлених на жорнах тиранії, замучених голодомором, доведених до згуби по тюрмах і таборах, безневинно розстріляних».
Іван Цюпа – лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка в галузі журналістики і публіцистики (1985). Помер 19 березня 2004 року. Похований у Києві. За два роки після смерті письменника ім’я Івана Цюпи присвоїли Бірківський ЗОШ І-ІІІ ступенів та Бірківський сільській бібліотеці-філії.
Колекція видань Івана Цюпи у фондах Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського почала формуватися у 1961 році і збирається досі. На сьогодні в музейній книгозбірні зберігається більше 20 творів письменника. Перші книги Музею Іван Антонович подарував особисто. Він із особливим пієтетом ставився до закладу про що свідчать дарчі написи: «Полтавському державному краєзнавчому музею, який відкрився мені ще в дитинстві дивною казкою» або «Рідному Полтавському краєзнавчому музею уклінно з глибокою пошаною до його чудових скарбів».
Цікавою є папка з матеріалами, зібраними полтавським письменником Олесем Юренком, якого єднали дружні відносини з багатьма діячами культури. Серед документів: листи Івана Цюпи до Олеся Юренка та копії листів Олеся Юренка до Івана Цюпи, нарис Олеся Юренка до 70-річчя Івана Цюпи, вирізки з газет 1980-их років.
