19 листопада – День скловиробника. Це професійне свято України, встановлене, згідно з Указом Президента України, 9 грудня 2003 р. Чому обрали саме цей день? 19 листопада 1711 р. народився видатний вчений Михайло Ломоносов, який створив хімічне виробництво глазурі, скла, порцеляни, розробив технологію та рецептуру кольорового скла, використавши його для створення мозаїчних картин.
Скло – один з найдавніших матеріалів, використовується в архітектурі, мистецтві, побуті. Воно виникло у давнину під час плавлення кварцового піску під дією високих температур (виверження вулканів, ударів блискавки, у місцях падіння метеоритів) і пізнішого охолодження.
Досить активно на українських землях працювали ремісничі майстерні ще в XI–XII ст., а пізніше їх змінили гути – мануфактурні підприємства, на яких виробляли скло та скляні вироби. На Лівобережжі з другої половини XVII ст. якраз і відбувався цей процес. Тут виготовляли посуд, віконне скло, кришталь та оптику. Гутне скло вирізнялося кольором, прозорістю, здатністю передавати гру світла. Вироби з такого скла майстер виготовляв методом сплавлення при високій температурі у тиглях (великих глиняних горщиках) піску, вапняку і поташу біля скловарної печі шляхом вільного видування або за допомогою форм. У середині  XVII ст. на Полтавщині, Київщині та Чернігівщині працювало більше 20 гут.
У XVIII – на поч. XIX ст. поряд з гутами з’явилися поміщицькі та магнатські склоробні мануфактури й заводи. У середині XIX ст. гутництво занепадає, скляна промисловість витісняє ручне склоробство. Поліхромні розписи замінюються монохромними.
Наприкінці  XIX ст. – на поч. ХХ ст. виготовляли скляні вироби дещо приглушених, але з багатою палітрою різнокольорових фарб. При оформленні використовувалися й картини, певні сюжети.
У ХХ ст. широко використовували кольорове скло, гладкі та геометризовані об’єми з декором або без нього. У другій половині століття у скляних виробах стають популярними мотиви народної творчості, декоративна скульптура, фігурні ємності.
У 1928 р. у Харкові була створена майстерня по виготовленню лабораторного й медичного посуду (пробірок, піпеток, термометрів та ін.). У 1930 р. майстерню перевели до Полтави, й у 1931 р. почала працювати Полтавська фабрика термометрів. У 1936 р. її реконструювали й розширили. У 1947 р. фабрику перейменували у скляний завод й він перейшов на випуск ампул, скляного медичного посуду, лабораторного обладнання та вимірювальних приладів. У 1986 р. було створено медичне об’єднання «Полтавмедскло», головним підприємством якого став Полтавський завод медичного скла. Тоді ж почали випускати портативні інгалятори. В наш час завод є відкритим акціонерним товариством й досить успішно працює. Його продукція використовується в медицині та мікробіології, у виробничих та медичних лабораторіях.
У колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігаються фрагменти скляного посуду II–IV ст. Черняхівської культури, скляні намистини періоду Київської Русі IX–XII ст., посуд різного призначення, безбарвний і різнокольоровий та елементи прикрас XVII – XXI ст. тощо.
У цей день хочемо згадати відомого мистецтвознавця, бібліографа, музейника, педагога, члена Національної спілки художників України, Національної спілки майстрів народного мистецтва України та міжнародної Асоціації арткритиків Віталія Миколайовича Ханка – доброго друга нашого Музею. Нещодавно він передав до Музею власну колекцію мистецьких творів, документів, книг тощо. Серед інших і скляні вироби. Цікаво, що Віталій Миколайович протягом 1962–66 років працював художником у художній лабораторії Романівського скляного заводу у смт Дзержинськ (тепер Романів) Житомирської області, проєктував посуд для води, декоративні вази для квітів та ін.
Колектив Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського вітає всіх причетних до цього свята.
Підготувала: Ганна Барська – завідувачка науково-дослідного експозиційного відділу історії пізнього середньовіччя та нової історії

21 11 19 sklo