Часом наші діти розмовляють мовою, яку ми не здатні до кінця зрозуміти. Проте і діти можуть не розуміти того, що ми, батьки, їм кажемо, що маємо на увазі. Щоб дитина розвивалась гармонійно, потрібна любов. Як ми висловлюємо любов до наших дітей? Думаємо, що діти і так знають, що ми їх любимо, або говоримо: «Я тебе люблю», чи виявляємо любов своєю поведінкою, вчинками? Ми маємо передавати любов мовою, яку наші діти розуміють. Отож основних способів є п’ять, а кожна дитина має свою головну мову любові, хоча потребує й інших.
Перша мова – фізичний дотик, найлегша та найвиразніша мова любові. Обійми і пригортання немовлят, борюкання на підлозі, перегони верхи на спині у дошкільному віці, «ведмежі обійми», «дай п’ять» – у шкільному. Обійми вранці перед школою надають дитині емоційного затишку впродовж дня, а після школи спрямовують на спокійний вечір та позитивну діяльність, у перспективі спрямовують на легкість у спілкуванні з іншими людьми.
Друга – слова утвердження – слова відданості і ніжності, похвали і заохочення живлять у дитячій душі певність і безпеку, промовляють: «Я про тебе турбуюся». Тон голосу, настрій, турбота передають емоційне тепло і любов. Ніжність і любов означають вдячність за саме існування дитини з усіма її рисами і здібностями. Хвалити ж варто щиро і слушно за її досягнення, добру поведінку або свідому позицію. Підбадьорити, означає надати відваги. Варто заохочувати дітей лагідно і у конкретних справах. Найбільшим ворогом заохочення дітей є гнів. Краще ставити питання, давати вибір дитині, а не видавати команди.
Заохочувальні слова діють більш ефективно, якщо зосереджені на особливих зусиллях, що їх докладає дитина. Слова скерування, заборони і відмови потрібно говорити у позитивний спосіб. Діти потребують проводу. Якщо він здійснюється батьками з любов’ю, то допоможе розвинути свої якості, які у майбутньому служитимуть їм на благо.
Третя – спільне проведення часу. Найважливішим є не те, що ви робите, а те, що ви робите це разом, що ви перебуваєте разом. Спільне дозвілля, сімейні обіди, прогулянки, рухливі ігри на свіжому повітрі. Також важливо говорити з дітьми про все, що стосується їхнього життя. Змістовне спілкування включає контакт на рівні очей. Дослідження доводять, що більшість батьків дивляться дітям в очі, коли роблять зауваження або дають вказівки. Діти ніколи не забудуть жорстокості, коли ви не дивитесь на них на знак покарання. Дивіться в очі дитини з ніжністю і турботою, передавайте любов від серця до серця, без огляду на поведінку дитини чи інші обставини. Не зводьте розмову лише до зауважень, негативна увага не задовольняє потребу у любові. У здорових та змістовних розмовах варто ділитися власним досвідом пережитого щодо різних ситуацій. Це дозволить дітям навчитися спілкуватися на цьому рівні, покаже, як будувати дружбу і стосунки, спільну працю, висловлювати свої думки, ідеї, незгоди, шануючи при цьому погляди інших. Теплі довірливі розмови перед сном, у яких ми виявляємо свої почуття, можуть запобігти найбільшим життєвим проблемам. Час, який ви проводите з дітьми, залишається у їхній пам’яті на все життя.
Четверта – подарунки. Дарування й отримання подарунків є універсальним способом проявити любов. Варто розрізняти справжній подарунок і плату за виконану послугу, маніпуляцію поведінкою дитини чи компенсацію за брак особистої участі у її житті. Мудрим буде вибір подарунка, який дитина справді бажає. А ще його можна зробити власними руками, стимулюючи дитячу творчість, що має велике значення. Подарунок варто загорнути і подарувати в особливий творчий спосіб. Це все є елементами прояву любові. Будьте обережні, слова: «Я шкодую, що подарував тобі це» емоційно спустошують дитину і завдають болю.
П’ята – служіння. Головна мета батьків – робити для дітей те, що є для них найкращим. Не варто трактувати допомогу та послуги як спосіб маніпуляції дітьми, що розвиває у них егоцентризм. Допомога і служіння має стати для вашої дитини зразком самовідданості і відповідальності. Допомога має бути відповідною до віку дитини. Ми допомагаємо нашим дітям, а коли вони вже до цього готові, вчимо їх обслуговувати себе і допомагати іншим. Ви можете навчити дітей турбуватися про інших лише власним прикладом. Оскільки служіння – справа повсякденна, варто часом зупинитися, аби перевірити свою позицію і впевнитись, що воно передає любов.
Розмовляючи мовою любові своїх дітей, ви зможете втамувати їхню «емоційну спрагу». Коли дитина відчуває, що її люблять, їй набагато легше дотримуватись дисципліни і досягти успіхів у навчанні. Те, що ви встигнете осягнути зі своїми дітьми, залишатиметься важливим завжди. Практикуйте усі п’ять мов – і будьте впевнені, дитина відчує вашу любов. А взаємини у родині стануть міцніші та тепліші.
За книгою Гері Чепмена та Роса Кемпбела «П’ять мов любові до дітей».

21 11 20 5mov