Лише за перші 30 років радянської влади в Україні було три голодомори: 1921-1922 років, 1932-1933-го і 1947 року. Найстрашніший голодомор припав на 30-ті роки. У 1933 році член Політбюро ЦК КП(б)У Мендель Хатаєвич наголошував: «Жорстока боротьба точиться між селянами і нашою владою. Це боротьба насмерть. Цей рік був вирішальною перевіркою нашої сили і міцності. Знадобився голод, щоб показати, хто тут господар. Це коштувало мільйонів життів, але колгоспну систему створено. Ми виграли війну». У цій війні вимерла майже четверта частина сільського населення України. Комуністична влада намагалася завдати смертельного удару саме селянству, як основі української нації. Смуга найвищої смертності пролягала через Полтавщину. Загальні людські втрати становили до 1 млн осіб разом з ненародженими.
 
Можна назвати чимало сіл і хуторів, де за кілька місяців від голоду вимерла половина і навіть більше населення. Наприклад, у Яреськах, одному з найбільших сіл Шишацького району, де Олександр Довженко зняв свій фільм «Земля», в якому філософськи осмислювалася доля українського села кінця 20-х років, протягом 1932-33 років населення зменшилось з 1500 до 700 чоловік.

У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського у 2020 році створена експозиція «Полтавщина у 30-х роках ХХ століття. Голодомор-геноцид 1932-1933 років. Політичні репресії». Експозиція розповідає про політичний та соціально-економічний розвиток краю, що в умовах формування  культу особи Сталіна носив суперечливий характер. З одного боку – грандіозність масштабів соціалістичних перетворень і трудовий ентузіазм, з іншого – злочини перед людством. Музейна експозиція – це пам’ять про трагічні сторінки нашої історії та засторога сучасникам, щоб ніколи не попиралася людська гідність і право людини на життя.  

Клочко Валентина – старший науковий співробітник науково-дослідного експозиційного відділу новітньої історії.
 
Розділ експозиції, присвячений Голодомору-геноциду 1932 – 1933 років