28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про Державний прапор України», де було зазначено, що національний прапор являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3. На той момент синьо-жовтий прапор переможно майорів над Україною вже півроку.

Історія української державної символіки сягає ще часів давньої Русі. Поступово викристалізувалося саме таке поєднання кольорів. Те, що саме синьо-жовтий стяг стане державним, було задекларовано ще у 1990 році, коли ряд міських рад підняли його над українськими містами. Саме його все частіше почали використовувати під час виступів та акцій у 1990-1991 роках.

Врешті, 24 серпня 1991 року група депутатів занесла до сесійної зали синьо-жовтий прапор, розміром 8 × 4 метри, і накрила ним трибуну. По проголошенню незалежності України, 4 вересня 1991 року, після триразового голосування депутатів, синьо-жовтий національний прапор було урочисто піднято над будинком парламенту.

18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України своєю Постановою «Про прапор України» фактично надала синьо-жовтому біколору статус офіційного прапора країни. З того дня під цим прапором починають зустрічати іноземних гостей, складати присягу військовослужбовці, працювати посольства України, він вивішується в ООН. Далі – Постанова ВРУ від 28 січня 1992 і, нарешті, стаття 20 Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 року. Там записано: «Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів».

Зараз синьо-жовтий прапор є не лише офіційним символом держави Україна. Після Революції Гідності 2014 року і початку подій на Сході та в Криму, більшість українців сприймають його як символ власної самоідентифікації. Як частину генетичного коду нації.